*** №8 28 лютого 2012 року ***

ВІКТОРА НІКОЛЕНКА І ЙОГО КОСМІЧНУ КОМАНДУ ПОПРОСИЛИ З “БІЛОГО ДОМУ”

Канівській міській раді Канівська районна рада не продовжила терміну оренди приміщення “Білого дому”. А це приміщення є власністю районної ради. Якщо у попередні роки Канівська міська рада(1-й поверх) райдержадміністрація (2-й поверх) і районна рада (3-й поверх) якось між собою вживалися, то на даний момент стосунки районної і міської влад набули такого розвитку, що їм вже не хочеться дихати одним повітрям. Комусь треба піди звідси. Звісно, що просять того, хто був в приймах.
Як можуть розгортатися події. Міська рада на території Канева має надто мало об’єктів, де можна б розміститися. Можна б переселитися в колишню споруду міськкому партії, але там зараз розміщені класи школи №2 (гімназії). Думається, що в Ніколенка вистачить розуму, не тіснити інтереси канівських учнів, щоб не втягуватися в черговий конфлікт. Є другий варіант: приміщення військкомату. Це споруда міської ради. Але тоді доведеться інші служби звідти висеяти-пересиляти. А Віктору Ніколенку по сумісництву виконувати і обов’язки військового комісара. Докерувався!

Власна інформація

Бабуся так поспішала в автобус, що в кучугурі снігу на зупинці, що на площі Леніна загубила валянці

Очевидці розповідають, що і смішно було, і шкода бабуню, яка по дорозі до дверей автобуса, по необачності потрапила в кучугуру снігу, який за зиму навіть із автобусних зупинок не прибрали, і там загубила валянці. Видно, що валянки були для неї завеликі, а снігу надто багато. Бабця рвонулася до дверей автобуса, видно боялася пропустити автобуса, а чекати на холоді не особливо приємно. На ногах у неї були товсті носки. Отож, вона і не відчула в перший момент, що валянці залишилися в снігу, а вона в одних носках входить в автобус. Правда, люди, які залишалися на автозупинці, швидко зорієнтувалися і подали бабусі її згубу в салон автобуса. За що вона довго їм дякувала.

Кор. газети “Час Пік”

ХТО СКАЖЕ, ДЕ В КАНЕВІ БУЛА ВУЛИЦЯ ІМЕНІ ЙОСИПА СТАЛІНА?

Ми сподівалися, що відразу ж знайдемо відповідь,здавалося б, на просте запитання. Про це запитали кількох людей похилого віку, які стверджували, що вони старожили Канева. Одні не захотіли на цю тему взагалі говорити, інші попросту злякалися постановки питання, а двоє людей стверджували, що вулиця Сталіна – це та вулиця, яка називається Дворянська «імені Федоренка», що від училища культури вниз на Воровського.
Ми відчуваємо, що це не повна інформація. Хотілося б, щоб наші читачі дали вичерпнішу відповідь на поставлене питання. Бо це – принципово.
Кор. газети ”Час Пік”

Коли в школі №6 за порадою Віктора Ніколенка залили водою гірку для катання, то школярі подумали, що дядя Вітя “прикалывается”

Й справді, для чого було лити воду, прикладати зусилля, коли весь Канів в два останні зимові місяці через непрофесійні дії комунальників з КП «Місто», був суцільною гіркою для катання. Каталися всі: діти і дорослі і навіть ті люди поважного віку, яким вже далеко не до катання.
Коли діти дізналися про ініціативу міського голови, то не один щиро з цього посміявся.
Кор. газети.

Чи не стане Олег Калніболоцький кісткою в горлі Віктора Ніколенка?

Щоб глибше зрозуміти суть конфлікту, треба пригадати історію річної давнини: вибори міського голови Канева. В останній момент до участі у виборах допускають В.В. Коломійця. І незважаючи на те, що Коломієць виборами практично не займався, він іде поруч з лідером. Як казав тоді С.Б. Тулуб:” Я не розумію, то хто ж і кого випереджає на 60 голосів. Зранку Коломієць, а під вечір Ніколенко….”. Громада схилялася до думки, що виграє Коломієць, а влада мовчки не погоджується, бо ще перед початком виборів ставку зробила на Ніколенка. А його рекомендувала міська партійна організація “Партії Регіонів”( голова партійної організації О. А. Калніболоцький). Ніколенка в останній момент врятувало те, що з одного з виборчих округів надійшли бюлетені, де чимало бюлетенів було заповнено не по формі, а це були практично голоси Коломійця і виборча комісія їх забракувала… В останню ніч під час голосування Калніболоцький не спав, як і його однопартійці. Він все зробив для того, щоб Ніколенко, його кандидат не втратив жодного голосу, чого не скажеш про команду Коломійця… Ось в таких муках земних і не земних народилося дитя Олега Анатолійовича – міський голова Віктор Ніколенко.
На Віктора Володимировича зробили ставку не лише регіонали Канева, а й область, значна частина канівської громади, яка хотіла перемін. Віктор мав таку зелену карту, про яку можна було лише мріяти і йому треба було розумно нею скористатися і набирати очки у тих виборців, які голосували за Коломійця. І стати незаперечним лідером канівської громади. Він цього не відчув і через це йому практично не вдалося виконати хоча б якусь долю своєї передвиборної програми в 2011 році. Найбільша його помилка в тому, що він не зумів створити дієвої команди, а набрав в основному випадкових людей, особистих знайомих і т.д. Більше того, у нього яскраво проявилася погана риса характеру: виживати тих, хто йому не піддакує. І одним з перших потрапив на зле око, як не парадоксально, Олег Калніболоцький, лідер за характером, на що не раз вказував навіть його непримиренний опонент Ігор Сухобрус. У міській раді керує Калніболоцький. Про це відверто говорили канівчани між собою. Цього, амбітний Ніколенко не міг простити Калніболоцькому. Спочатку між ними був, так би мовити, пасивний конфлікт, а з часом конфлікт став предметом розмов не лише депутатів Канівської міської ради, а й громади Канева в цілому. Можливо Ніколенко не може простити собі те, як були розіграні на тендері автобусні маршрути між головними перевізниками : «М+М» ( Ігор Сухобрус) і ПП «Канівавтотранс» ( до якого має відношення О. Калніболоцький, як колишній директор цього підприємства). Канівавтотранс» виграло всі автобусні маршрути по Каневу. Але ж організатор конкурсу – міськвиконком на чолі з міським головою. Тендерну комісію створив міськвиконком. Рішення тендерної комісії затвердив міський голова. Калніболоцького у цій схемі не видно.
Зрозуміло, що з таким поворотом подій не погодився І.Сухобрус, який відразу ж після виборів міського голови, результати яких він не визнав до цього часу і заявив про свою повну опозицію до В. Ніколенка. Спочатку Ніколенко “відбивався” як міг від Сухобруса, а потім сталося щось непередбачуване. Ніколенко раптом почав активно сприяти І. Сухобрусу нагнітати ситуацію навколо перевезень. Масла у вогонь підлив прокурор, який рішення міськвиконкому піддав сумніву протестом і потребував, щоб пільгові категорій населення по місту перевозилися необмежено в часі. Це було на руку Сухобрусу, який з новими силами “напосівся” на виконком. Що ж Ніколенко? Замість того, щоб вирішити конфлікт з перевезеннями пільговиків, намагається звести лобами «М+М» і ПП »Канівавтотанс» і таким чином “насолити” Калніболоцькому? Але проблему перевезень треба буде все ж вирішувати Ніколенку, а не секретареві міської ради Калніболоцькому. А для цього треба десь взяти додаткові кошти для компенсації перевезень пільговиків. Може мільйонер Ніколенко позичити міському голові Ніколенку, якщо домовляться… Невже Ніколенко навіть цього не може збагнути! Правду кажу, дії Віктора Ніколенка дуже часто не можна пов’язати із здоровим глуздом.
Реванш Віктор Володимирович має намір взяти над Калніболоцьким на черговій сесії міської ради, яка відбудеться в кінці лютого, де має звітуватися про роботу секретаріату міськвиконкому О.А. Калніболоцький. Хоч питання про звільнення Калніболоцького не стоїть, але це хороший привід у Ніколенка “попити крові” Олега Калніболоцького. Чим можуть загнати в кут Олега Калніболоцького депутати – прихильники Ніколенка ? Можуть підготувати каверзні питання до секретаря ради. Спробувати виставити його на посмішище. Але серйозних претензій по роботі до нього не може бути. Сесії проводяться, виконком засідає за графіком. Депутатські комісії працюють. Активні депутати не лише в залі засідань, а й в інші дні. Треба сказати, що роль депутатів міської ради за останній рік значно виросла в очах громади. І це при тому, що Калніболоцький прийшов на абсолютно незнайому для нього роботу. Він швидко зорієнтувався і працює не гірше за інших працівників міської ради.
Ніколенко забув що якраз Калніболоцький в черговий раз врятував його під час річного звіту міського голови. Коли перевага в голосах висіла на волосинці. І якраз Калніболоцький голосами однопартійців депутатів врятував ситуацію. Не затвердження звіту голови означало його відставку.
Врешті, коли Калніболоцький піде, з ким Ніколенко залишиться?
Хтось може запитати, то в чому ж причина? Спеціально відповім лише для міського голови Канева Ніколенка В.В. словами мудреця: причину всіх негараздів шукай у собі.

– Я шість місяців ходила в Пенсійний фонд Канева, щоб добитися документів, які лежали в ящичку на столі у чиновника, – Надія Василівна Скляренко

– Був момент, коли я вже не знала, що мені і робити, до кого звертатися за допомогою. А справа ось в чому, у мене є син. У нього друга група інвалідності по зору. Трапилося горе і він пошкодив око. Нині навчається у Києві. Мешкає в гуртожитку. Мав до цього пенсію. В останні місяці трохи добавили і мав би отримувати гривень по 800. Невеличка допомога, а для нас з ним суттєва. Я працюю продавцем і також йому допомагаю. Так і жили. Не багато, але спокійно. У тут раптом нам призупинили виплату грошової допомоги. А сталося ось що…
Регулярно син проходив медичну комісію (СМЕК), де йому продовжували термін грошової допомоги. У кінці літа минулого року він якраз пройшов медкомісію в Черкасах. Я була разом з ним. Все ніби було гаразд. Ми поїхали з ним додому, а голова медичної комісії Людмила Олександрівна (прізвище забула) нам пообіцяла, що підготовлені документи будуть переслані в Пенсійний фонд м. Канева через пару днів. На руки документів не дають. Такий порядок. Ми без якихось думок погодилися. Потім ті документи я мала забрати і передати в міське Управління соціального захисту… (начальник А. Г. Пилипенко). Прихожу у Пенсійний фонд, а мені кажуть, що ваших документів ще не має. Я пішла з тривогою додому. Через якийсь тиждень знову пішла у Пенсійний фонд і та ж відповідь: ваших документів немає. Потім я не витримала і затефонувала Людмилі Олександрівні. Та спочатку здивувалася, а потім розібралася, сама мені затефонувала і сказала, що документи на Канів таки були вислані через два дні, як і домовлялися. Я знову – в Пенсійний фонд. Так розводять руками. Кажуть, що можливо документи загубилися на пошті.
Вирішила я сама провести розслідування, бо бачу в пенсійному ніхто і пальцем не кивне, щоб розібратися, допомогти, хоч вони мають значно більші від мене можливості і могли б розібратися за якихось півгодини, коли вже таке трапилося. Людмила Олександрівна сказала, що відправила документи заказним листом. Я подумала, коли так, то хтось мав би цей лист отримати і поставити свій підпис про отримання. Я на пошту. Попросила дівчат, щоб вони подивилися, чи не було у вересні з СМЕК листа в Пенсійний фонд. Ті відразу ж знайшли в журналі реєстрації запис, що лист таки прийшов у Пенсійний фонд. І там хтось поставив свій підпис. Я з цим документом знову пішла у Пенсійний фонд. Бачачи що нікуди діватися, вони швидко знайшли того, хто прийняв лист. Це була Ветвіцька… Виявляється, що ці листи реєструються і в комп’ютері. Включили комп’ютер, де вказано, що лист отримано і він десь є в Пенсійному фонді. Працівники Пенсійного фонду почали вже між собою розбиратися, в кого б мав бути цей лист. Одна з працівник протягнула руку до ящичка, який стояв на столі перед нею. Погортала і вийняла лиса з нашими документами. Від несподіванки я мало не опритомніла. Вже і не знаю, що я казала, а через якусь пару хвилин я вже була на вулиці. Працівники Пенсійного фонду промовчали. Навіть не вибачилися за те що мучили мене півроку. Це мене більше вразило навіть від того, що лист тут загубився. Не можу збагнути, невже в поважній установі таке робиться!
Нехай би пояснив через вашу газету цей випадок начальник Канівського міськрайонного управління Пенсійного фонду Володимир Плисюк.

ПО КАНЕВУ РИСКАЮТЬ ШАНТАЖИСТИ З ТЕЛЕКАМЕРОЮ

Хлопці і дівки діють за сценарієм Остапа Бендера. Вирішили на шару добряче підробитися. Купили телекамеру. Купили ліцензію на відкриття нового телеканалу. Якщо є гроші, то все це робиться за півдня. І пішли в регіони шантажувати простаків і на цьому заробити. Як вони діють? Залітають в магазин, кафе, інший комерційний заклад. Телекамеру направляють на переляканих продавців, а якщо підвернеться і власник магазину, то і на нього. І не даючи часу на роздуми, ставлять, людині умову: ми ось вас знімаємо. І якщо не домовимося над нашою комерційною пропозицією, то вас покажуть в чорних тонах по телеканалу…
Ми не знаємо, як в цій ситуації діють інші підприємці, але достеменно знаємо, як діяв канівський підприємець Володимир Коржов. Найперше, він не з лякливих. А коли доповіли, що в його кафе проводять якісь зйомки без його відома, він швидко прийшов сюди , і вигнав у шию «знаменитих» телевізійників, які, правда, не противилися, Піджавши хвости, за якусь мить зникли у невідомому напрямку. Коржов до того ж написав доповідну в Канівський райвідділ міліції, щоб розібралися з послідовниками Остапа Бендера. Шановні підприємці, не будьте лохами!
Наш кор.

Громаді Канівщини, як нам здається, потрібно підтримати ідею створення Канівського біосферного заповідника

Як нас повідомив директор Канівського природного заповідника М. Чорний, готується відповідний указ Президента України.
Ідея Канівського біосферного заповідника – не нова. Вже кілька років її “пробиває” в життя Микола Чорний і його прибічники. Були сходки в селах, які межують з потенційним біосферним заповідником. Селяни з настороженістю до цього ставляться. Мовляв, біосферний заповідник, обмежить їхнє пересування і взагалі порушиться уклад життя. Але за останні роки ситуація наскільки погіршилася, що, як ми переконані, лише надавши певній території статусу державного біосферного заповідника, можна врятувати їх для прийдешніх поколінь. Врятувати не лише левову частку канівських лісів, унікальних природних місць, а й оббити руки тим, хто тягнеться сюди, щоб прихопити те, що ще погано лежить. А як відомо, найменш захищені території це ті, які належать до державної власності. Під Пекарями не випадково побудували аеродром для вертольотів. Це аеродром для багатих. Залишається їм прибрати до рук нинішній заповідник, на базі якого і має бути створено біосферний заповідник, береги Дніпра по обидва боки і тоді місцеве населення опиниться в резерваціях, як індійці в США, або в євреї в гетто.
Тут вибирати вже не доводиться, треба захищати землю батьків. І коли вже Президент рішився на Указ, то це шанс врятувати те, що належить всьому українському народові.

Власна інформація

Наші новини

Ого – го!

Володимир Пилипенко майже професор

Володимира Петровича у Каневі, а особливо в селах Канівського району добре знають. У свій час він працював головою районної ради. І треба віддати йому належне, керував радою мудро. Вирішив чимало серйозних соціальних проблем Канівського району. Коли ж Регіонали прийшли до влади, то йому довелося залишити цю роботу. Багато місяців він залишався в тіні. Хоч, як нам відомо, йому були пропозиції щодо роботи. І нарешті, як нас стало відомо, він прилаштувався в житті. Володимир Пилипенко працює заступником директора по навчально – науковій роботі «Інституту біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка в Канівському природничому заповіднику. Це майже професорська посада. Тому ми не здивуємося, якщо через рік –два дізнаємося, що Володимир Петрович захистить наукову ступінь. До цього йому треба зробити лише один крок.

Наш кор.

На 80 відсотків причиною пожеж нинішньої зими стали нечищені від сажі димарі

Цього разу жертвою пожежі стала нещасна собачка

Про пожежу на дачі повідомив у пожежну частину Канева власник дачі, яка знаходиться в кооперативі «Мічурінець». З вікна своєї квартири чоловік побачив пожежу.

Пожежники зреагували швидко, але добратися до самої дачі спецмашиною не вдалося. Одна перешкода сніг, який тут жодного разу за зиму ніхто не чистив, а інша справа, дерева так порозросталися, що годі було проїхати.   Пожежники пішки добралися до дачі, закидали вручну снігом те, що не згоріло, заваляли стіни, які залишилися від дачі, щоб весною нікого не привалило і все. У вогні згоріла собачка господаря, який звечора залишив тварину на дачі.

Причина пожежі –  прогоряння азбестової труби, яку часто використовують для димоходів. Від димаря загорілося горище…

Власна інформація

У американця з с. Грищенці згоріла баня

Чудак-чоловік вже кілька років на відпочинок приїздить в с. Грищенці. Тут він капітально обжився, навіть баню – сауну побудував. Побудував багато чого для життя у смак.

Одного морозного вихідного дня він явно перестарався. Нагрівши до того, що баня згоріла.

Кор.  газети

Сергія Тулуба громада Черкащини сватає на місце віце-прем’єра пана Клюєва

Сергія Борисовича останнім часом сватають та на одну, то на іншу посаду в центральних органах влади України. Це і не дивно. З його харизматичним характером,  можна б більше зробити, як він робить в масштабах Черкаської області. До цього треба брати до уваги, що сім’ї Тулубів і Януковичів тісто дружать. Пан Бойко вже давно в дружніх стосунках з Сергієм Тулубом.  А може просто черкаське ледаче чиновництво вголос мріє, щоб скоріше збутися Тулуба, який сам працює, не покладаючи рук й інших примушує належно трудитися.

Наш кор.

Покалічені дерева

Хто їздить чи регулярно ходить по вул. Маяковського не міг не помітити покалічених дерев, лип, якими у свій час добрі люди обсадили дорогу з обох боків.   Видно, що працівники РЕМ прочищали електролінії. Зрозуміло, що це треба робити. Але одну і ту ж роботу можна виконати по різному. Приміром, так як зробили тут: з одної сторони пообрізали будь-як гілля. Та як попиляли! Жоден господар так не зробить на власному обійсті. Де спиляли пів гілки, де лише вершечок, а де під стовбур. Дивишся і серце кров’ю обливається: невже так можна не любити природу, благородних медоносних липи, врешті місто, яке вони прикрашають, щоб так над ними надругатися.

Звичайно, пиляли далеко не господарі. Але їх роботу міг би хтось добріший і розумніший проконтролювати, та ж сама канівська влада, комунальники з КП «Місто». Чи все це нікому не потрібно.

Як ми погано живемо і в що ми віримо!

Кор. газети.

Природа рятується від голодної зими

Орлани  – білохвості полюють на качок і ловлять рибу

Природолюби Канівщини вважають за велику вдачу побачити на волі орлана – білохвоста. Ці птахи на межі вимирання і вони вже давно занесені у Червону книгу України. Як нам розповів директор Канівського природного заповідника Микола Чорний, він на власні очі бачив на Дніпрі, напроти заповідника семеро орланів – білохвостих. У ці скрутні часи вони рятуються на Дніпрі. У відкритій воді ловлять рибу. Очевидці бачили, як ці птахи прямо з води знімали диких качок, які не встигали сховатися під водою.

Наш кор.

На Дунайці живуть  дикі качки
Здавалося б, що тієї річечки, дитина її перескочить. Але вона не замерзала у верхів’ї навіть у найлютіші морози. Відкрите плесо облюбували дикі качки. Кожного пізнього вечора качки прилітають сюди пастися. А деякі ще і ночують тут, сховавшись від лисиць та диких собак і гущавині старої трави.
Власна інформація

У Канівському районі єгеря підгодовують дичину
Недавно природоохоронні органи Черкаської області перевірили стан зимівлі диких звірів у мисливських угіддях Канівського району. І треба віддати належне тому, як організовано підгодівлю тварин у мисливських угіддях Канівського державного лісового господарства (директор Олександр Ігнатюк). Тут у кожному лісництві з осені приготували годівниці. Запасися кормами. Підкупили зерна кукурудзи.
Тепер біля годівниць тут як біля дверей хорошого шинку. Звірі тирлуються практично днями. Вони так звикли до людей, що не тікають, коли до них підходять єгеря на 10-15 метрів. До всього тут ведеться боротьба і з браконьєрством.
Кор. газети “Час Пік”

Ігор Дем’янчук –  правонаступник  Василя Труша
В.М. Труша в Каневі і в Канівському районі добре знають. Він років зо тридцять незмінно очолював міськрайонну організацію Товариства «Червоного Хреста». Як він працював – як умів. І пішов з роботи за віком і за станом здоров’я.
Ігор Анатолійович Дем’янчук – людина нова в Каневі. Мешкає в Черкасах. З Каневом його пов’язує те, що з нашого міста його дружина. Тож живе – мириться в тещі, перебуваючи у Канівському районі у відрядженні. До цього працював помічником народного депутата України О.М. Ткаченка.
Кор. газети

*** №7 16 лютого 2012 року ***

У пожежі загинули мати і син

           Пожежа сталася   10 лютого в   11 годин дня по вул. Шевченка,102 в помешканні Тітової В.І., 1934 р.н. і лише в  16,15 години пожежу було ліквідовано. Вщент згорів будинок. У ньому згоріли мати і син  1961 р.н.

    Коли прибули пожежники, то вони відразу ж  зрозуміли, що вогонь виник на горищі.  Очевидно від димаря загорілося дерев’яне перекриття стелі. Власниця будинку, досить таки огрядна жінка, видно було, що  намагалася  вибратися з кімнати, де вона перебувала, але щось її завадило і вона залишилася лежати неподалік  від порога кімнати, а обгорілого сина знайшли на ліжку. Він помер в диму.

    Всі кімнати будинку були заповнені різними речами. Двері не можна було відкрити навстіж, це заважало пожежникам. Кілька годин три машини тушили вогонь на будиночку розміром  8 на 7 метрів. Як підрахували пожежники, було вилито не менше 25 тонн води.

      Пожежники вдячні першому заступнику міського голови М. Кулєшову, який допоміг в організації тушіння пожежі, а  працівникам Водоканалу, які  підвозили  водовозкою воду для пожежних машин.

Власна інформація.

 

       Від редакції. З початку 2012  року в Каневі і в Канівському районі сталося більше 10 пожеж.  Більшість пожеж трапилося через несправність  систем пічного опалення. І, як правило, пожежі розпочиналися з горища. Першими загоралися дерев’яні конструкції перекриття.

Ужинок цьогорічної зими

З початку року в Каневі і в Канівському районі  троє людей з сильним переохолодження потрапили в районну лікарню. Одній старенькій жінці, яка мешкала в селі  Бабичі,  довелося ампутувати обидві ноги.

П’яного молодого чоловіка лікарі «швидкої допомоги» підібрали   на узбіччі вул. Потужнього. Ще інший чоловік мало не замерз, ночуючи в дачному будиночку. Смертельних випадків від переохолодження немає.

Власна інформація

Щоб відловити в центрі Канева бездомних собак, ловці вимагають 160 тисяч гривень

Одну собаку вони оцінюють в 460 гривень. Тепер не важко порахувати, яку кількість собак вони планують схопити за вуха. Крім того, потрібні ще не менші кошти, щоб собак утримувати і кормити.

Канівська влада розраховує бездомних собак перевезти в собачий приют м. Києва. Перевезення такої кількості собак – це ще розтрати. Правда, як нам стало відомо з Інтернету, київська влада сама планує всучити своїх собак одній з гуманітарних німецьких організацій.

Одне слово,складається думка, що цим космічним проектам ніколи не збутися і собаки продовжуватимуть вільно розгулювати по Каневу, лякаючи  голодними злими очима мешканців міста.

 Наш кор

Народ чекає відставки директора музею Т.Г.Шевченка Василя Коломійця. Навіть з якимось нетерпінням

    На минулому тижні в Каневі дефілював в компанії Лариси Скорик і міністра культури  Богуцького губернатор Черкащини Сергій Тулуб. Народ у Каневі  допитливий.  Відразу  ж все знає, що діється в місті і  робить  безкомпромісні висновки. Найсміливіші прогнози робляться без оглядки. Так було і цього разу. Не встигли охолонути мотори машин, на яких приїхали гості і супровід, як містом прокотилася чутка: приїхали знімати з роботи Коломійця. Найнетерпеливіші, відразу ж цю  прогнозовану новину кинули в Інтернет. І пішли гуляти  думки – слова. Дехто хотів мати ще і додаткову інформацію. Ті телефонували в музей і без якоїсь там делікатності, прямо запитували,чи втримався в кріслі Коломієць Працівники музею неохоче відповідали, що питання кадрів цього разу не стояло під час зустрічі урядової  делегації на Чернечій горі. Високі чиновники  приїхали,  щоб пересвідчитися, в якому стані знаходиться музей і Чернеча гора в цілому. Адже у березні сюди  мають прибути численні прихильники Великого Шевченка, щоб відзначити  його день народження і день смерті, ці дати розходиться буквально в одному дні. Зокрема, планується в музеї поновити експозицію.

 А от Коломійцю В.В. є над чим задуматися. Його в Каневі вже багато  людей не сприймає як директора такого поважного музею. Як не прикро, а це факт.

 Власна інформація

 

 

Пояснення. У нашій редакції набрався великий фотоархів. Багато фотографій не потрапило в газету і чи й потраплять. Ми переглянули цей архів і вирішили його оприлюднити.

     Ми б хотіли, щоб  читачі нашої газеті поділилися своїми думками з приводу публікацій цих фотографій. Чи варто запроваджувати цю рубрику і друкувати фото в цій серії, подумаємо разом.

У продовольчому магазині ПП Люльки, що в Костянці, продавали м’ясо в упаковці, де була відсутня будь – яка маркіровка…

   Ми не говоримо про те,  що в останні роки потрапляє на продовольчий ринок українських і канівських також магазинів. Відсотків 90 всіх продуктів можна сміливо вивозити на сміттєзвалище. Але про це поговоримо іншим разом.  Цього разу ми  розповімо про те, що виявила спеціальна комісія у складі спеціалістів санепідстанції, ветеринарної медицини… Перевірку продовольчих магазинів  ініціювала міськрайонна прокуратура. Як нам повідомила старший помічник прокурора Ольга Мусійчук, зараз в Україні проводиться  в масштабах держави кампанія  по перевірці якості продовольчих товарів і   дотриманням правил торгівлі. У масштабах цієї кампанії відбулася перевірка кількох продовольчих магазинів і в Каневі. Спеціально не вибирали магазини для перевірки.

        Спершу завітали в Маркет,  що біля автовокзалу( власник Дискант). Виходили   з того, що цей  магазин найчастіше відвідують  жителі Канева. І відразу ж було виявлено, що тут торгують овочами, маючи для цього дозвільний сертифікат ще за 18 листопада 2011 року.

На прохання пані Ольги  перевірили платність для реалізації морожену рибу, яку перед цим вона  тут купила разом з чоловіком, а вдома виявилася, що ця риба годиться лише в сміттєвий ящик. Вона мала неприємний запах. Ця риба була в реалізації під час рейду – перевірки. Виявилося, що термін її реалізації давно минув, а нею торгували…

Другим було  перевірено магазин  «Делікатес», що знаходиться через дорогу від вищого технічного училища (власник Моторна). Там не було сертифікатів на реалізацію  тортиків в асортименті, напівпродуктів, зокрема,  вареників… Власниця магазину поклялася, що за день – два наведе в магазині ідеальний порядок.

      По дорозі заїхали в Костянець. Неподалік аптеки тут розташовано кілька продовольчих магазинів. Вибрали  наугад магазин, який розташовано прямо на автозупинці (власник  Люлька). Тут у перевіряючи склалося враження, що це напівпідпільний магазин, де можна взагалі торгувати  всім, за що можна виручити гроші.. Документів на цілі групи товарів тут не було взагалі. Контролюючих привернула увага упаковка з м’яса. Де воно взялося в магазині, хто  може офіційно  випускати такий товар – велика загадка. Коли його  взяли в руки, то на упаковці були відсутні будь-які  дані про продукцію, не кажучи про виробника, темнім природності тощо. На  що можна піти, щоб розбагатіти!!! Такого не бачили навіть бувалі працівники санстанції, які робили десятки подібних перевірок.

Можна б було  розказати, як організовано торгівлю на ринках Канева. Та  весь парадокс в тому, що ринки санстанція  офіційно закрила. І там взагалі категорично забороняється будь – яка торгівля продовольчими товарами. Це мені  нагадує  інше: у Каневі офіційно не відкрито жодного пляжу. І  все ж кожного літа народ купається, дехто тоне. А влада ніби тут ні при чому. Інша справа, якби той же ринок був офіційно відкритим і не дай Боже хтось отруївся продуктами, придбаним на ринку. Отоді  б  хтось та мав би відповідати. А так закрили, ринок продовжує торгувати і всім добре, крім покупців.

Запитайте мене, для  все це пишеться. Не для того, щоб  когось облити гряззю. Нічого  такого не має і в помислах. Це інформація для претензійних покупців, які тепер мали б задуматися, які магазини відвідувати і де отоварюватися. Така практика заведена в країнах Європи. Там, якщо якийсь бізнесмен чи фірма потрапила в чорний список недобросовісних підприємців, туди  шануючий себе громадянин вже не піде. Ось так – то.

Андрій Львівський,

Кор. газети “Час Пік”

На теплотрасі сталася аварія і три дні по 5- 6 годин жителі багатоквартирних будинків, починаючи від пожежної частити і аж до автозаправної станції «Укртатнафти» і по вул. Б.Хельницького залишалися без тепла у найлютіші морози

Старенька жінка, яка мешкає одна в двокімнатні квартирі в будинках оргперіоду розповіла, що в дні, коли відключали тепло, вона мала по обидва боки  ліжка, де спала, два калорифера. Боялася лише одного:заснути і не виключити саморобні калорифери. На третій день такого життя в неї від переохолодження  піднявся різко тиск. Настав момент коли вона вже не могла встати з ліжка, щоб в черговий раз включити калорифери. Її врятувало від холодів лише те, що до неї випадково зайшла  така ж старенька сусідка і зорієнтувавшись, викликала машину «Швидкої допомоги»…

Три дні , коли морози сягали 30 і більше градусів,  рядові працівники  центральної котельні буквально рятували і теплотрасу  і сотні людей, які залишилися в таку лиху годину без тепла. Їм треба віддати належне. А що можна доброго сказати про тих, хто допустив до того, що на теплотрасі порвало труби.

З цього приводу пригадується рапорт керівника  цього підприємства пана Гузя в районній газеті десь на початку вересня. Від рапортував, що підприємство готове на сто відсотків до роботи в зимових умовах. Це було надруковано а першій сторінці газети. Щоб, як ми розуміємо,  більше людей дізналося про цю «радісну» подію… Керівник явно  кривив душею, або зайнявся самообманом, або ж   попросту не знав в якому стані знаходиться  теплотраса.

Редакції можуть заперечити, мовляв, всім відомо, які старі теплотраси по Каневу.  І справді, це вже ні для кого не секрет. Але ж, але ж, як тоді можна зрозуміти, що про  зарплати керівництва цього підприємства по Каневі вже ходять легенди і не безпідставно;  на одній із сесій міської ради депутат  О. Куценко недвозначно заявив, що в Каневі  чи не найвищі по Черкаській області тарифи на тепло і раптом виявляється, що теплотраса гнила?  Вона і буде гнилою, коли  такі суми осідлають і кишенях керівників підприємства у вигляді зарплат, а на поновлення основних засобів виробництва виділяється мізер. У  такому випадку хоч ще в десять разів можна піднімати тарифи на тепло, а ситуація  з основними засобами виробництва не зміняться. Як все це розуміти? І ще одне дивує, невже про це не знає керівництво міста. А якщо знає, то чому не вживає заходів. Чи може міський голова В. Ніколнко забув, що тепломережа і котельня – це комунальна власність міста, а не приватне підприємство Гузя? І Ніколенко особисто також відповідає зате, що діється  на цьому підприємстві.

Кор. газети.

Першим від морозів з Канева втік міський голова Віктор Ніколенко

Віктора Володимировича можна порівняти з капітаном корабля, а всіх нас, хто мешкає в Каневі, його командою. Але, як відомо,  під час аварії на судні, капітан залишає корму корабля останнім. Така є морська  традиція. Якщо Віктор Володимирович про це не знає, то міг би запитати першого свого заступника, капітана другого рангу, якщо вірити чуткам, Михайла Кулєшова. Але факт залишається фактом, що  великих канівських морозів у лютому першим не витримав Віктор Ніколенко. Віктор Володимирович на цей час взяв відпустку і гайнув на теплі води відпочивати. А в Каневі, нехай хоч кожен другий замерзне. Чи не так,  Вікторе Володимировичу?

Власна інформація

Канівський маслосирзавод не торгує з Росією твердими сирами

Жителі Канева очевидно мають інформацію про суперечку, яка виникла між Україною і Росією щодо сумнівної якості українських твердих сирів.  Українські продажно  – патріотичні ЗМІ прямо звинувачують у всіх гріхах  росіян, які носами крутять, коли бачать українські  тверді сири на прилавках своїх магазинів. Хтось з російських алхіміків таки виявив, що це не сири, а маса, яка лише сиром пахне. І таки настояли, щоб російський уряд відмовився від цієї сироварної маси. Хахли, їх українцями і не назвеш, у погоні за надприбутками, як це вони звикли робити в рідній неньці Україні, захотіли вкотре лохонути кацапів. А вони, кляті горілку п’ють, від бражки не відмовляються, полощуть роти пісними щами, готові лаптями закушувати, лише не українськими «твердими сирами». Одне тішить в цій комедії, яку затіяли хохли, що канівські, не знаємо які-то сири, але  не потрапляють на російський ринок. А на український продовольчий ринок хоч валянок  викинь, лише додай до нього  запах і продаси як ковбасу.

Редактор.

Канів цілком можливо назвати депресивним містом

Під категорію депресивних міст підпадають ті міста, які не мають перспективи. Де гостро не вистачає роботи, де тисячі людей не мають власного житла, де тисячі бідняків…

Якщо канівська влада підготує відповідні документи, тоді  Канів може отримати  немалий транш для розвитку від  міжнародних організацій. Але в такому разі владі треба визнати цілковиту безпорадність і піти у відставку.

Власна інформація