*** №21 24 ТРАВНЯ 2012 РОКУ ***

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ВІКТОР НІКОЛЕНКО МОЖЕ ОГОЛОСИТИ ВІЙНУ ЛИТВИНЦЮ?

Не село, а справжній, тобі, Карабах
І правильно зробить, як об’явить. Керівництво Литвинця останнім часом порушує мислимий і немислимий суверенітет м. Канева. Там дійшли до того, що попросту загарбують міські вулиці. Маяковського, приміром, вже під Литвинцем, кілька вулиць Новоселиці також під окупацією. Та це не Литвинець, а чисто – тобі якийсь Карабах. Тому цілком можна зрозуміти В. Ніколенка. Який міський голова може потерпати від такої наруги над містом.
У свій час пан Віктор пропонував мирним шляхом приєднати Литвинець до Канева. Канівчани сподівалися, що литвинці з великою радість сприймуть цю пропозицію. А вони замість добровільного приєднання до Канева, вирішили Канів приєднати до Литвинця. Всілякі переговори не дали ніякого результату. Всі мирні методи, в тім числі і дипломатичні зусилля, вичерпані. Залишається силою підкорити село.
І треба сказати, що до силової атаки міський голова ретельно готується. Крім бронепоїзда, у нього вже є дві 76 мм гаубиці, київський генерал подарував Хто 9 травня був на мирному параді, то не міг не помітити, що разом з міським головою парад приймав і генерал. Тепер зрозуміло, що генерал на канівській трибуні був не випадково. Подейкують, що разом з пушками генерал подарував Віктору Володимировичу і свої старенькі погони. Ми не знаємо, як сприйняв цей подарунок пан Віктор, але судячи по тому, що він ходив після параду з генералом під ручки, то цей подарунок Віктору припав до душі. А що і генеральські погони потрібні на війні. З усього видно, що генерал і розробив разом з Віктором Володимировичем спецоперацію проти цього непокірного Карабаху. І правда, генерал авторитетний, своє діло знає. У свій час коли був міністром оборони України, то російський літак так впалив, що він нього і цурок не залишилося. Правда, в літаку були мирні пасажири і багато. Земля їм пухом. Зате росіяни знатимуть, як літати в радіусах, де проводяться українські військові навчання. А під Первомайськом, яке утворив генерал шоу. Кажуть, що десятки первомайців заїками стали від розривів снарядів на складах. Одне слово, якщо за справу взялися В. Ніколенко і київський генерал, то, вважай, перемога у наших руках.
Ще деталь щодо озброєння, в територіальних водах Канева останніми днями дехто міг бачити ніби мирний катер. Але він далеко не мирний. Йому своя відведена роль у цій війні. Для кращого керуванням військово – морським флотом Канева треба було б підтягнути досвідченого морського військового офіцера М.Ю. Кулешова. Подейкують, що в розпорядженні Ніколенка буде і підводний човен. Деякі бачили, як його Дунайцем доставити мало не до міськвиконкому і добряче приховали тут же, в очеретах. От би хоч одну стратегічну ракету, хоч невеличку. Може в генерала попросити? Коли розвалювали те, що Україні залишилося від армії СРСР, тоді багато військових раптом стали багатими, як і цей генерал.
Підтримаймо нашого міського голову у його священній війні проти непокірного села. Все, ніби, добре складається. Одне не дає спокою. За дві пушки і погони генерал хоче, щоб йому виділили на лівому березі Дніпра землю метрів на 200 чи 300 вздовж Дніпра, біля “Закордоненергобуд”. А може і справді пожертвувати тим берегом? Погони, дві пушки…
Спостерігав і вивчав ситуацію
наш кор.

Начальник райвідділу освіти влаштувала розборки: хто газеті “Час Пік” зливає інформацію?

Начальницю можна і зрозуміти: як можна терпіти, коли хтось виносить сміття із хати. Але люди, виявляється, залякані, коли не можуть начальниці у вічі сказати те, про що вони думають. Тому вони змушені шукати інший носій інформації – газету.
Ми не думаємо, що пані начальниця поступила мудро, коли влаштувала розборки і пригрозила підопічним, що буде посилений жорсткий контроль за їхніми діями. Це взагалі не розумно.
Та весь парадокс ситуації в тому, що люди і не проти ходити по вісім разів на тиждень на суботники. Але вони не хочуть себе відчувати мобільною бригадою сміттярів у Канівського районі. Це, найперше, спеціалісти своєї справи і вищої категорії. Ось про це начальниці ватро б пам’ятати, а не стукати кулачком по столу.
Кор. газети.

На минулому тижні молодиця з Костянця мало не втаранилася в електричний стовп поруч з башнею

Працівники ДАІ, які виїхали на місце події встановили такі факти. Молода жінка була легко під шафе. Сіла за кермо машини без документів. До всього це була машина її знайомого, якого взагалі не було в Каневі.
Власна інформація

У КАНЕВІ 22 ТРАВНЯ ВІДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ПЕРЕПОХОВАННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Президента України
представляла Ганна Герман
Разом з губернатором Черкащини Сергієм Тулубом вона була у центрі уваги. Були гості з багатьох регіонів України. Канівчани особливого інтересу до цих традиційних урочистостей не проявили. Можливо тому, що все це відбувалося у вівторок – робочий день. Але це не значить, що Тараса Шевченка у Каневі не шанують. Цьому чоловікові велика шана особливо серед простого народу. Не чисельна, але таки була урочиста хода від Успенського собору до могили Шевченка. Було все так, як і в попередні роки.

Силовики почали чудити
вже біля підніжжя
Чернечої гори
Цих тренованих хлопців з товстими шиями, в народі кажуть образніше: бичачими, в дорогих, правда, штатських костюмах було занадто багато. На десять простих людей – по одному «бику» – це точно. Вони повним ходом і керували парадом: кому як іти, кому сміяться, а кому плакать. А вже біля підніжжя гори, коли на мармурову драбину ступили Герман і Тулуб, то вони взагалі стали груддю вперед, демонструючи силу і не пропустили жодної душі, навіть дітлашню не пускали. Це найбільше і обурило всіх, хто залишився «обрізаним» біля підніжжя гори.
Якщо все це входило у плани губернатора Черкащини, то маси починають його не розуміти. І це перед виборами, які вже маячать на виднокраї. Хоч би про це подумали «бики». Але на те вони і «бики», щоб не думати. Їхня задача інша…

Так співпало, що якраз перед 22 травнем у Каневі біля Успенського собору було відкрито красень-туалет, чи може це входило у плани святкування шевченківських днів?
Такому туалету від Тулуба може позаздрити велике місто. Все зроблено до ладу . Є навіть певний дизайн у фасаді цієї споруди. Але чи не тактичніше б для всіх і особливо перед пам’яттю Шевченка цей громадський заклад було відкрити на два – три тижні раніше, щоб у людей не виникало подібних думок. Інколи влада елементарно не прораховує своїх кроків. Мається на увазі не міська влада, а обласна. Про міську владу взагалі мови немає. Отже, зробили потрібну і корисну справу, а з усього цього по Каневу вже ходять анекдоти.

А от за дорогу до собору Тулубу треба подякувати
Дороги тої – півтори сотні кроків, але її тут практично не було. Тепер Канів має хорошу дорогу з бетонним покриттям. І канівчаним добре і перед гостями міста не соромно. Тулуб не повторив дурниці Ніколенка і відмовився цю дорогу покривати спеціальною плиткою. Бетон – це завжди надійно і надовго.

Під кінець опозиція таки піднесла млинця Сергію Борисовичу?
Розклавши біля підніжжя Гори найбільший український державний прапор – 30 на 50м. Ефект від цього був надзвичайно великим. Буквально всі збіглися, щоб подивитися і осягнути зором таке полотнище. Дехто був так схвильований, що підходив до цього прапора, щоб хоч потриматися за це символічне полотнище. Якраз в цей момент Сергій Борисович оглядав виставку майстрів народного мистецтва. Безперечно, він бачив цей прапор, але не підійшов і не вклонився прапорові. Гординя переважила.

Спеціально для газети “Час Пік”
22 травня, 2012 рік, м. Канів.

Фото майбутнього мера Канева

Він напросився на зустріч. Він не приховує, що хоче стати на наступних виборах, через рік, а може і раніше мером Канева. І до цього готується.
Що ми відразу ж в ньому помітили? Впевненість, прагматизм, чіткий розрахунок своїх можливостей. При цьому не приховує своїх великих планів щодо розвитку Канева. Виявляється, що він вже мав зустріч не з одним впливовим політиком і бізнесменом України і зумів їх переконати, що найближче п’ятиліття для них повинно стати п’ятиліттям Канева. Канів має прекрасну перспективу. Це одне з небагатьох міст України, куди можна вкладати без найменшого ризику серйозні інвестиції, переконаний майбутній мер Канева
Що ми ще помітили в ньому: комунікабельність, але без загравання з співрозмовником, Вміння логічно мислити.
До всього він блискуче закінчив вісім років тому вищий навчальний заклад України. Юрист. Мав престижну роботу в органах самоуправління Києва. Знає роботу чиновницького апарату не із слів, а сам завідував центральним відділом свого відомства.
Пише кандидатську працю. Вільно володіє кількома сучасними європейськими мовами. А родом він з Канева. Це і пересилило інші аргументи, коли йому пропонували роботу за кордоном, в дипкорпусі. Він хоче власними руками і руками однодумців побудувати з Канева сучасне, багате, красиве і чисте місто.
Що залишається канівчанам? – Попросити, щоб він повернувся до них лицем.

ЗА ІНІЦІАТИВИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ ВІКТОРА КОРЖА У КАНЕВІ БУДЕ СТВОРЕНО МУЗЕЙ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ

«Вшанування ветеранів на свято Перемоги – це наш святий обов’язок. Але окрім цього важливо вислухати ветеранів, почути їх настанови, поради та допомогти у вирішенні проблем, – зазначив народний депутат України Віктор Корж, перебуваючи із робочою поїздкою на Черкащині. Протягом трьох днів він проводив зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, брав участь у організації святкових концертів та інших заходів.
Разом із народним депутатом Олександром Кузьмуком він виступив ініціатором створення у Каневі до Дня міста Музея бойової техніки під відкритим небом. Адже пам’ять про славетні подвиги радянських солдатів сьогодні канівчанам нагадує лише бронепоїзд, який вже давно «стоит на запасном пути». Це буде не лише знаком поваги до фронтовиків, а й місцем, де підростаюче покоління зможе побачити всю міць нашої армії.
Минулого року Віктор Корж підтримав Всеукраїнську культурно-мистецьку акцію «Мистецтво одного села», а відвідавши святковий концерт у Каневі він пообіцяв, що незабаром придбає концертні костюми для чоловічого хору та сценічні костюми для жіночого ансамблю.
Ще одну ідею Віктора Коржа підтримали і голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб, і представники Канівської влади – відремонтувати та розмістити на одній з веж Собору Успіння Пресвятої Богородиці куранти, які за легендою зупинилися 1917 року та були зняті. З цим погодився і настоятель храму – отець Георгій.
Храм Божий – це духовна лікарня, – каже отець Георгій. – Ми молимося тут за всіх, хто цього потребує. Дехто зцілюється, а дехто стає на шлях істинний. Але ми не шукаємо слави людської, а лише слави Божої.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці, згідно з літописом, було закладено 1144 року князем Всеволодом Ольговичем на честь святого Георгія. Побудований він майстрами, що належали до Києво-Чернігівської школи зодчества. Пізніше, у 1833 році, цей храм став собором Успіння Пресвятої Богородиці. Протягом свого існування храм неодноразово руйнували та відновлювали, а відтепер найбільший храм Канева отримає новий механізм курантів.
Прес-служба народного депутата України
Віктора КОРЖА

Новини

М.В. Москалець простить сатисфакції?
А сталося ось що: у попередньому номері газети ми оприлюднили список канівської делегації, яка їздила у Фірзен на святкування Дня міста. Микола Васильович просить надрукувати принципове уточнення, що він їздив без дружини. Ми відразу ж виконуємо його просьбу, входячи в можливу ситуацію, в яку може потрапити кожен мужчина…
Як ми зрозуміли, після публікації дружина Миколи Васильовича попросила у нього сатисфакції. Мовляв, сказав, що сам їде, а в газеті написали, що був з дружиною, коли дружина сиділа вдома і чекала від любимого мужа ЕСЕМЕСки. Якби ми знали ситуацію, то ніколи б не здали пана Миколу. Так вже вийшло Миколо Васильовичу, звиняйте. А ми вам особисто віримо, що ви їздили в Німеччину без законної жони.
Анекдот в тему
Ситять два приятелі. Один хмуриться. Інший його питає, чого без настрою?
– Обговорювали з дружиною, як провести літню відпустку. Я хочу поїхати в Таїланд і вона зі мною пхається.
Власна інформація

Погляд
ДЕПУТАТСЬКІ ТЕРЕВЕНЬКИ З УЧАСТЮ МІСЬКОГО ГОЛОВИ
Минулої п’ятниці міський голова Канева зібрав представників депутатських фракцій Канівської міської ради. Віктор Ніколенко вкотре хотів, очевидно, збагнути, чому він вже півтора року не може знайти спільної мови з депутатами міської ради. Чому в нього, за що не візьметься, все валиться з рук. І треба сказати, що депутати не злякалися авторитету мера. Вони Віктору Володимировичу пригадали останні його дії. Часто в його адресу звучали докори. І не лише докори… Ніколенко промовчав. Якщо він зрозумів свої проколи, то ще жевріє якась надія, що ситуацію можна вирівняти. Хоч надії дуже і дуже мало. Більшість депутатів міської ради відкрито не підтримує політики міського голови і його оточення. Вже відверто говорять про розпуск міськвиконкому, наступним кроком може стати питання про недовіру і міському голові.
Чи буде Ніколенко пасивно чекати вердикту долі? Чи може він зрозуміє, що у нього є ще достойний вихід із ситуації, що склалася: самому подати заяву про відставку. І це, здається найкращий для нього,канівської громади вихід.
Не вийшло з Віктора Ніколенка мера. І в цьому його не можна і звинувачувати. Не всі можуть працювати на цій складній роботі. Він був блискучим директором маслосирзаводу. А ця посади не для нього. І ніякі теревеньки не можуть врятувати ситуації.
Власна інформація

Погляд-2
БОГДАНУ ГУБСЬКОМУ ВКРАЙ ПОТРІБЕН ЩЕ РОКІВ НА П’ЯТЬ МАНДАТ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА
Старається пан Богдан задобрити канівський люд, щоб не забули його під час виборів у Верховну Раду. То ветеранам продовольчі пайки підкине при нагоді, а то канівській дітворі карандашика – олівчика порадує. Ніби і дрібниця. Ну чого вартий той олівець. А для дитина радість. Прийде воно додому татові і мамі похвалиться. А ті запитають, хто ж тобі подарував? Воно й скаже, щоб був добрий дядя в дитсадочку і подарував. Може прізвище мале і не пригадає, але на те і батьки дорослі, щоб довідатися. І всім радісно на душі. Пану Богдану також. Може і радісно якусь мить,а щоб він був щасливим з ранку до вечора і кожного дня, то такого, точно немає. У багатих свої проблеми: великі статки – великі клопоти. День і ніч думає, як все те уберегти у своїй руці. Це зараз він має і лиман під Каневом, і чималенько землі під Кединою горою, що під Черкасами. Має, поки його береже мандат народного депутата. А позбав його того мандата хоч на мить: і вмить піде за водою те багатство, нажите не чесним шляхом. Чому не чесним? А кому може чесно потрапити в руки кілька гектарів лиману і водної гладі., даром? Чомусь іншим такого щастя не перепадає. А таким, як Богданчик – прошу, ваша ласка.
Ось так ми і живемо. Ми радіємо, що нам карандашика – олівчика подарували, а депутат живе і думає,як би то побільше канівчан кругом пальця обвести.
Іван Зоряний,м. Канів.

У Каневі людину придавило КАМАЗом
У цьому випадку потерпілому пощастило. Він залишився живим. Але лікарям довелося удалити одну нирку. Від контакту з потужною машиною, у чоловіка зламано ще і сім ребер. Він зараз перебуває в районній лікарні на активному лікуванні. Канівські донори здали кров, щоб врятувати людину.
А трапилося ось що. Чоловік поспішав. Він хотів очевидно перевірити, не пошкоджено чи під час риття землі газоводу, який тягнувся до музею образотворчого мистецтва чи Успенського собору. З документами в руці він поспішав на трасу. Його помітили люди, які тут же працюють. Йому гукали, щоб не йшов, а почекав поки зупиниться КАМАЗ. Але він не послухав. Очевидно, розраховував, що проскочить. Не проскочив. Важко сьогодні сказати, в якому стані його випишуть з лікарні.
Власна інформація.

Анатолія Сандигу відсторонили від директорства в сумнозвісному кафе “Зустріч”
Чесно скажу, що шаную Анатолія Васильовича. Він щирий, добрий, простий. Ніколи не чув, щоб він був кимось не задоволеним. Всі люди у нього добрі. Бізнес, крутійство – це не для нього. Якщо ближні це зрозуміють і не будуть вимагати від нього непосильного, тоді всім буде добре. А поки –що у Анатолія Васильовича не складається з кар’рою.
Багато праці він вклав у це скандальне кафе, яке формально залишається власністю міста. Хоч дивно це навіть звучить. Для чого мати в комунальній власності міста кафе? Щоб створювати конкуренцію приватним подібним закладам…
Із скандалами кафе Сандизі вдалося запустити. Яке воно – це тема для іншої розмови. Але кафе працює. І раптом новина: Анатолія Васильовича керівництво міста звільняє з роботи. Яка цьому причина?
Зміним на посту Сандигу Сергій Миколайович Веретельников, кандидатура міського голови.
Кор. газети “Час Пік”

Знав би де впадеш, соломки б підстелив
У села Синявці пиляв дерево досвідчений спеціаліст. Він всім пиляв дерева у найближчих селах. Людина зібрана, байдужа до алкоголю.
Того дня ніби хтось наврочив. Чергове дерево для чоловіка, яке він майже спиляв, стало фатальним. В останнім момент деревом ніби хтось крутнув і воно впало на пильщика. Удар був таким потужнім, що людина померла тут же, на місці. Чоловіки, які були поруч, вчотирьох не змогли підняти стовбур, щоб визволити покійного.
Наш кор.

З 1 червня в Україні вкладникам Ощадбанку СРСР почнуть виплачувати ……….
З 1 червня розпочнуться виплати компенсацій вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР. Отримати кошти зможуть громадяни, які актуалізували свої дані у відповідному реєстрі вкладників, через відділення АТ «Ощадбанк». Про це йшлося на засіданні Кабінету Міністрів України.
Як повідомив міністр фінансів Юрій Колобов, наразі вже проведено необхідну підготовчу роботу. Зокрема, створено умови для проведення виплат без черг у визначеному відділенні банку, у визначений день та час, без будь-яких черг та затримок. Тобто, порядок виплат у поточному році є максимально зручним для людей.
Після прийняття Кабінетом Міністрів України 28 березня розпорядження № 223-р «Про здійснення заходів щодо проведення компенсаційних виплат за знеціненими заощадженнями, вкладеними в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України», уже з 1 квітня розпочато проведення актуалізації даних, тобто оновлення відомостей про зареєстрованих вкладників у інформаційно-аналітичній системі «Реєстр вкладників заощаджень громадян». На «гарячу лінію підтримки вкладників Ощадбанку СРСР» надійшло близько трьох мільйонів дзвінків, дату та час прийому в установах банку призначено 2 млн. 65 тис. 670 вкладникам.
Наразі актуалізовано дані 1 млн. 56 тис. 540 вкладників. Сума виплат, що будуть розпочаті 1 червня, складає 1 млрд. 13 млн. 887,6 тис. гривень.
Варто зазначити, що за інформацією АТ «Ощадбанк», до АІС «Реєстр вкладників заощаджень громадян» на початок 2012 року внесено дані про знецінені заощадження більше 11,8 млн. громадян України, із яких лише близько 6,16 млн. осіб уже отримали компенсацію у межах 1000 гривень.
Решта вкладників, що внесені до Реєстру – 5,6 млн. осіб. Виходячи з цього, розмір видатків у поточному році на проведення вказаних компенсаційних виплат передбачено цілком відповідний: 5,6 млрд. гривень.
Під час здійснення виплат буде діяти механізм виплати вкладникам компенсацій, передбачений постановою Кабінету Міністрів. Тобто, вкладник може використати компенсаційні кошти, зараховані на його поточний рахунок, шляхом отримання готівки, перерахування на депозитний чи інший рахунок в банку з використанням спеціального платіжного засобу «Національна картка». При цьому, видача карток громадянам України здійснюється безоплатно.

Дядя Саша Манзенко і його друг Сталіслав Маланчев подарували дітворі поруч з будинком медтехніки (район котельні) прекрасну дитячу площадку

Справа тім, що Манзенко будує поруч багатоквартирний будинок. І будує красиво. Це вже його подарунок не лише для майбутніх жильців, а й для себе. Він тепер може сказати кожному, що зробив хорошу справу – побудував дім. Роботи на дому ще продовжуються. А Олександр разом з Сталіславом Маланчевим побудували практично на смітнику дитячу площадку з усіма для цього потрібним атрибутами. Не галасували, не піарилися. Про це нам розповіли жильці цього будинку, які Маланчева і Манзенка вже знають в лице.
На будівництво було затрачено, за нашими підрахунками, до 20 тисяч гривень. Ось так наші працюють.
Наш кор.

*** №20 17 ТРАВНЯ 2012 РОКУ ***

2012 року, травня 15 о 13 годині 20 хвилин на головному куполі Успенського собору запрацював годинник

Як розповів нашому кореспонденту настоятель Успен-ського собору Отець Георгій, годинник на цьому ж місці був ще тоді, коли у соборі стояла труна з прахом Тараса Шевченка перед відправленням її на Чернечу гору. А взагалі, як свідчать архівні документи, годинник на Успенському собору було встановлено в 1730 році. Він справно сповіщав канівчанам час більше 200 років. Правда, то був механічний годинник. Коли ж у тридцяті роки розпочалася боротьба з релігією, то з собору зняли годинник, а сам собор закрили. В один час собор перетворили під склад для солі. Відтоді пройшли десятки років, а сіль і досі виступає із стін собору.
Цей годинник абсолютно такий же по формі як і старий. Але він сучасний. Найперше, від електронний. Регулюється час через супутникову мережу. Тому треба вважати, що це буде ще і еталонний час. По ньому можна звіряти інші годинники. Цей годинник з приємними передзвонами. Які добре чути у центральній частині міста. До всього годинник має два циферблати. Один видно від центрального входу в собору, а інший з центральної вулиці Леніна.
Як просив сказати Отець Георгій, купівля і влаштування цього досить – таки дорогого годинника стало можливим завдяки активній допомозі голови Черкаської облдержадміністрації Тулуба С., голови Канівської райдержадміністрації Гики О. та народного депутата Коржа В.
Наш кор.

На місці будівництва дороги до музею Образотворчого мистецтва виявлені останки людей

Треба сказати, що перший дзвінок про ці знахідки нам повідомили по мобільнику кияни. Просили перевірити, чи не вкатують будівельники останки людей в асфальт чи бетон. Ми спершу поговорили з будівельниками, які нас знають і нам легко і швидко було знайти з ними тісний контакт. Ось що ми дові-далися. Фрагменти людських кісток були виявлені під час ремонту даху туалету, який кілька років побудували прямо в горі, поруч з музеєм і Успенським собором.
До честі будівельників, вони про свої знахідки відразу ж сповістити міську владу і настоятеля Успенського собору Отця Георгія. Отець Георгій попрохав одного з відомих канівських краєзнавців Олега Шостіка кілька дні тут почергувати, щоб все,що буде відкопано ковшом екскаватора, забрати у спеціальні ящики. Олег сумлінно робить свою справу. На вівторок він нам показав фрагменти кісток двох людей. І інші несуттєві знахідки, в основному куски старої штукатурки, очевидно від собору чи музею.
Як пізніше нам розповів отець Георгій, останки людей буде поховано поруч із собором. Для цього буде побудовано спеціальний склеп, в якому будуть покоїться не лише виявлені цього дня останки, а й останки похоронених біля стін собору трьох відомих укра-їнських гетьманів часів козаччини. Склеп буде покрито спеціальним склом, щоб кожен міг побачити останки цих людей, і проникнути ся повагою до давніх поколінь людей, які жили і творили для України. До всього останки двох людей очевидно належать, яке припускає Отець Георгій, настоятелям Успенського собору. Тому, що поруч з собором неподалік від сучасного районного відділу культури було присоборне кладовище, де, як правило, хоронили священників.
Від вулиці Леніна до музею Образо-творчого мистецтва має бути до 22 травня по вказівці губернатора Черкащини Сергія Тулуба і його фінансовій пітримці побудовано дорогу.

Кор. газети “Час Пік”

Занедбав пасіку Віктор Ющенко

Який рік у Трахтемирові Канівського району стоїть пасіка колишнього президента України Віктора Ющенка. У попередні роки Віктор Андрійович ще проявляв інтерес до Божих комах. Не раз навідувався на пасіку. Сам відкривав вулика, ось там робив. А ще він любив відпочивати на пасіці зі своїм дружним сімейством. Цього року пан Віктор із зими ні разу не був на власній пасіці. Молодий чоловік, який доглядає пасіку скаржиться, що йому вже кілька місяців не платять зарплати. Немає елементарних умиов, щоб тут жити. Він спорудив куреня. У ньому і мешкає. Щоб напувати бджіл, за водою йому треба їздити в сусіднє село Григорівку. Каже, що давно вже кинув би цю роботу, та бджіл шкода.
Поруч стоїть інша пасіка Олександра Омельченка, колишнього мера Києва. Тут порядок. Прекрасні вулики. Хороші умови для людей, які доглядають пасіку. Є не лише телевізор, а й доступ до Інтернету і все інше. Ось такі люди керували державою…
Наш кор.

Принцип Віктора Ніколенка: Собченко дать, а Бабичу не дать! Пся крев…

Безплатна порада для тих громадян Канева, які все ще полюбляють посмакувати гарячими картинками із зали Верховної Ради України, де можна почути, побачити багато чого такого, чого не можна вчити дітей. Для цього вже не потрібно включати телевізор і втрачати зір. Раджу прийти хоч на одну сесію Канівської ради. І все це, а то і більше побачте на яву. Сесії проходять мало не кожного тижня. Це не ділові сесії, а такі – собі сесійні серіал з участю депутатів міської ради і звичайно ж керівництва міської ради. Сюжет, як завжди в останні місяці, пише міський голова за участі найближчого його оточення. І треба сказати, що я особисто виявив у ньому неабиякий літературний хист. Чи не краще б було пану Віктору відразу ж піти в пісателі. Є в його гострих сюжетах не лише інтрига ,а й ефектна ізюминка. Ось заради цієї ізюминки і варто відвідувати сесії Канівської міської ради.
Останній сюжет п’єси Віктора Володимировича “Горе з розуму чи навпаки…” до болю простий, але кажуть, що якраз у простоті часто і криється талановитість. Яка сучасність, яка злободенність! А яка постановка, яке виконання! – Пальчики можна облизати. Суть п’єси: до цього часу і вже другий рік правдами і не завжди правдами деяким підприємцям м. Канева владою і депутатами звичайно ж дозволялося ставити на березі Дніпра від Прибережного парку і аж до Чернечої гори пивні палатки. Так мало бути, всі думали, і цього літа. Влада і міський голова давали дозволи на встановлення таких палаток на ліво і на право. В якийсь момент виявив поставити таку ж палатку і підприємець Бабич і К*. Діючи за аналогією, депутати міської ради на одній з останніх сесій дали фактично формально добро цьому підприємцю на встановлення пивної платки. Віктор Ніколенко залишилося лише своєю підписом формально благословити рішення. Але переспавши ніч, він проснувся з іншою думкою: відмовити! І міський голова починає активно робити ду…ці. Прийшовши на роботу ще до першого травня він збирає своїх радників, які готові виконати будь-яку волю “барина”, і почали спільно думати, які знайти підстави, щоб інших не чіпати, а Бабичу гарно відмовити. Дорадилися до того, що буквально перед травневими святами Ніколенко накладає вето на рішення міської ради по Бабичу.
15 травня апарат міської ради збирає чергову позачергову сесію Канівської міської ради, де мало розглядатися одне питання: як бути з Бабичем. І треба сказати, що сюжет режисера Віктора Ніколенка від “напрягу” задзвенів як струна.. Чи не годину і депутати і вся міська ради формувала порядок денний. Одні відстоювали Бабича,інші Ніколенка,а треті говорили все, що в голову збреде. Були найнеймовірніше пропозиції. Прихильники, скажемо так, і противники бідного Бабича твердо стояли груддю один проти одного. З обох таборів летіли в протилежні сторону комки найнеймовірніших аргументі і контраргументів. Видно було, що ще три дні протиборчі сторони стоятимуть і ніхто не уступить. Як завжди намагався розбавляти ситуацію депутат І.О. Ренькас. Намагався розбавляти ситуацію репліками. Але його жарти сьогодні не сприймалися. В останній дії п’єси група депутатів залишила залу. На якусь мить запанувала глибока тиша. Прибічники Віктора Ніколенка переварювали ситуацію. Багато хто з них з-під парт – крісел поглядав на президію, щоб зорієнтуватися: плакати від поразки чи сміятися від перемоги. Кульмінація п’єси настала. Президія на якусь мить розгубилася і собі. Всі думали, що робити, а я думав, я що буде далі. Хто підказав, що все ж треба хоч якось проголосувати, не можна ж так просто без фінальної частити опустити завісу. Нічого не придумавши, а може за сюжетом п’єси якраз так і мало бути, почали голосувати. Щоб дать Бачичу, а що дать: може у вухо, присутні, чомусь по-думалося, і забули, проголосувало 2, 7 – не дать А інші все ще си-діли під кріслами. Треба Алєксею, коменданту Будинку рад сказати, щоб повитягував їх звідти. Бо замкне двері і вони там з голоду можуть і Богові душу віддати. Все ж таки божі люди. Одне слово, шоу вдалося. Не шкодую за півтори годинами часу, яке провів в цьому театрі драми і комедії. І не треба дивитися в телевізор псувати очі., щоб побачити,як дуркують народні депутати. Свої дають жару, аж дух перехоплює. Та найперше «браво» режисеру цього спектаклю.
Наш.кор.

P.S. Роз’яснення: Рішення сесії «Про надання дозволу на розміщення групи пересувних тимчасових споруд фізичній особі – підприємцю Бабичу С.В. по вул. 206 Дивізії (в р-ні авто заправки) з укладенням договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту» від 28.04.2012 року є таки, що набрало чинності, вже 12.05.2012 року так, як міським головою не скликано сесію у двотижневий строк, тобто до 12.05.2012 року та не винесено, зупинене рішення на розгляд ради у двотижневий строк до 12.05.2012 року, а винесено лише 15.05.2012 року, тому воно є чинним і без його підписання міським головою.

М.Ю. Бовшик, юрист.

Андрій Синьозір,
спеціально для газети “Час Пік”

Віктор Ніколенко повністю переграв одного з своїх опонентів Ігоря Ренькаса. НА ЧЕРЗІ ВОЛОДИМИР КОРЖОВ?

Ще рік назад до Ігоря Олександровича можна було ставитися з по шанобливістю. Програвши вибори міського голови в команді Коломійця В.В., він залишився депутатом міської ради і очолював ще й групу депутатів чорнобильців. Пан Ігор відразу ж сміливо і часто досить аргументовано виступив в ролі опозиціонера. Це він вчив у жартівливій формі як новообраному міському голові підписувати чи не підписувати сумнівні документи, щоб не потрапити на розмову потім до пана прокурора, добре якщо місцевого… Він був лідером чорнобильців. Його пропозиції були сміливі, ділові, аргументовані. Навіть його антисимпатики голосували за його аргументовані пропозиції. Коли ж авторитет команди Ніколенка опустився нижче плінтуса і сам міський голова зрозумів, що треба щось робити, щоб якось врятувати ситуацію, він показав пряника якраз Ігорю Ренькасу. Треба віддати належне Віктору Ніколенку, тут він прорахував точно, або правильність дій підказала інтуїція. Ренькас якийсь час ламався. Видно, що в ньому відбувалася внутрішня боротьба опозиціонера і звичайної людини, якій пропонують хорошу роботу і вона ладна піти відразу ж, якби не якісь там внутрішні принципи, які не дають діяти. Врешті – решт звичайний громадянин Ігор Ренькас переміг опозиціонера Ігоря Ренькаса і Ігор Олександрович несміливо, обережно, але понюхав запах приманки, а потім, не довго думаючи попросту її заковтнув, не відаючи, що в тому прянику уміло приховано гачка з бородкою, яка вже не дасть виплюнути приманку, якби навіть захотів. А що робити далі, Віктор Ніколенко добре розумів. Він свого піскаря пригрів, накормив, а потім ще і підвищив у посаді. Останнє рішення з підвищенням було рівнозначно акту про повну і безобговорювальну капітуляцію Ренькаса перед Ніколенком.
На останній сесії Ігор Олександрович вже на всі сто, не оглядаючись, відтанцьовував посаду першого заступника міського голови, авж курява стелилася з-під його закаблуків. Скажу вам: із сторони було цікаво дивитися на Ігоря Олександровича. Грав він відведену роль чесно і самовіддано, з таким собі прискоком.
Але поруч з ним інколи, фрагментарно чувся голос іншого опозиціонера, або, точніше сказати, депутата з особливою думкою Володимира Коржова, яка(думка, – автор) на останній сесії міської ради досить – таки часто співпадала з думкою Ігоря Олександровича і Віктора Володимировича. Це що: чиста випадковість, чи Ніколенко закинув такого ж пряника в бік Коржова. Чи вдасться переграти Ніколенку тепер Коржова? Якщо вдасться, то тоді його не можна буде не шанувати.
Ігор Ренькас закукурікав. Не соромлячись, на повний голос, як і зобов’язує його теперішній статус. А чи закукурікає депутат Володимир Коржов,- поживемо і побачимо.
Політичний оглядач
газети “Час Пік”

Для Успенського собору придбано Аналой

Аналой. Його ще називають поминальним столиком. Як на наш погляд, це витвір мистецтва. Його буде встановлено в Успенському соборі. Тепер кожен має хорошу можливість запалити і поставити свічку в пам’ять про дорогу людину, яка відійшла у потойбічний світ і в черговий раз пом’янути її.
Власна інформація

У Канівській філії Східноєвропейського університету економіки і менеджменту відбувся День Європи

До Канева прибули представники багатьох країн Європи. Більше 200 старшокласників міських шкіл з ними зустрілися в актовій залі філії. Дві години тривала невимушена, демократична і взаємокорисна розмова. Канівські учні мали багато питань до європейців. Було очевидно, що нове покоління українців щиро прагне жити у європейській, з високими демократичними цінностями державі. Помічено й інше, вони готові будувати таку державу. А сьогодні їм потрібні фундаментальні знання.
У Канівській філії Східноєвропейського університету вони зібралися не випадково. Якраз тут, як показує більше як шістнадцятирічний діяльність філії, можна отримати такі знання. Випускники філії працюють у багатьох галузях економіки України. Кращі представники керують виробничими процесами, ведуть успішний бізнес.

Канівська філія Східноєвропейського університету економіки і менеджменту
Запрошує на навчання денно і заочно
За такими актуальними
спеціальностями:
*Економіка підприємства,* Бухгалтерський облік,* Організація виробництва,*Обслуговування програмних систем і комплексів,*Туристичне обслуговування.
Переваги:
1.Зручні та комфортні умови навчання у власному навчальному корпусі, бібліотека з читальною залою, вільний доступ до Інтернету,2.Міжнародна програма співпраці, 3. Шістнадцятирічний досвід роботи, висока затребуваність випускників в установах, на виробництві,4. Прийнятна ціна за навчання.
Запрошуємо на навчання
Випускників 9-,10-х класів(ліц. №135395)
Випускники 2007-го та попередніх років мають право вступати на підставі атестату проповну загальну середню освіту без сертифікатів ЗНО.
Прийом документів на навчання на базі 9-ти та 11-ти класів розпочинається з 2 липня 2012 року.
Адреса: 19000,м. Канів,вул. Київська,34, тел..: 3-23-32
е- mail: kanivSUEM@rambler. ru;
http://www. suem. еdu. Ua

НОВИНИ

Слава Українському козацтву!
Канівські козаки їздили у Медведівку Чигиринського району вклонитися праху братів Чучупак
Михайло Мороз, козачий отаман розповів, що йому коштувало немало нервів, щоб організувати поїздку. Зламався автобус. Буквально за півгодини до поїдки знайшли інший. Сьогодні, повернувшись додому, він каже, що не шкодує, що поїхав. У Холодному Яру навколо Мотрониного монастиря, де й діяла кілька років Холодноярська республіка у двадцятих роках минулого століття, і яку комісари ніяк не могли здолати, з’їхалися в ці дні десятки тисяч козаків з усієї Матінки -України. Море козацьких жупанів. І це вже не бутафорська армія, це сила. Кожен відчував себе українським козаком. Це сила, яка поки –що дрімає. Але влада стережись, якщо продере очі український козак. Козак і через століттьої сплячки козак
Як каже пан Михайло він привіз додому дух вольниці, усвідомлення того, що козаки є на Україні. Є кому підхопити прапор братів Чучупак.
Власна інформація

На позачерговій сесії Канівської районної ради депутати направили 10 мільйонів гривень на продовження будівництва поліклініки Центральної районної лікарні
Все ніби так просто. Взяли, направили. Це могло б так бути, якби Канівський район був багатим і тут не знали б де кошти дівати. А наш район залишається глибоко дотаційним. І тому депутати районної ради могли ділити, так сказати манну небесну.
Ці кошти, як відзначалося і на сесії, це пряма заслуга голови Канівської райдержадміністрації Олексія Гики, який “вибив” їх в Кабінеті Міністрів України для продовження будівництва поліклініки на території Центральної районної лікарні. Правда, 10 мільйонів недостатньо. Потрібно ще кілька мільйонів на придбання обладнання, інших, необхідних для поліклініки речей. Між іншим, якраз в новому медичному закладі планується відкриття сучасного рентген кабінету.
Власна інформація

Чи стало тягарем для Канівського району підприємство “Наша ряба”?
Ця думка вже давно витає в суспільстві. І виникла вона не спонтанно. Для цього з»явилися проблеми, які створює це підприємство. Жителів Канева і Канівського району особливо хвилюють питання збереження навколишнього середовища, на яке має негативний вплив це виробництво.
Депутати районної ради вже починають пригадувати, хто ж таки дав дозвіл на розміщення в районі підприємства по вирощуванню курей. Депутати вважають, що ні вони, ні їхні попередники до цього не причетні. Так як за законом вони не могли приймати якихось рішень, а лише могли заслухати відповідну інформацію. Хоч, як на нашу думку –пасивність, яку проявили депутати якраз районної ради – це також позиція, яка лише додала ентузіазму керівнику райдержадміністрації панові Хилі »притягти» в Канівський район це виробництво.
Хилі вже давно немає в Канівському району, а «…Ряба» залишається реальністю. І як на нашу думку, вона ще додасть серозних клопотів жителям Канева і Канівського району.
Наш кор.

За повідомленням Держкомстату України, на 1 березня 2012 року на території Черкаської області проживало 1 276 020 жителів. Загалом в Україні на 1 березня 2012 року проживало 45 603 210 осіб.
А колись нас було і 50 мільйонів…

Литвинецька сільська рада має намір виділити не менше ста земельних ділянок, починаючи від гуртожитку заводу “Магніт”
А взагалі там майже 10 гектарів вільної землі, починаючи від гуртожитку до автобусної зупинки “Наша Ряба”, двома шматками. Менший шматок, що неподалік авто зупинки, сільська рада готова віддати у користування місту. Більшість депутатів міської ради обурені такими діями і вимагають від керівництва міста прискорити процес визначення меж міста і прилеглих сільських рад з тим, щоб не було таких казусів. Охочих взяти біля «Магніту» земельну ділянку для будівництва – хоч відбавляй. І це в основному жителі Канева, які роками чекають, коли їм виділять земельну ділянку під забудову. У цій черзі нараховується більше 300 осіб.
Наш кор.

Почесна представницька делегація від Канева побувала на святі міста Фірзена у Німеччині
Звичайно, всіх цікавить, а хто ж представляв Канів у Фірзені: міський голова Ніколенко В.В. з дружиною, радник міського голови Москалець М.В. з дружиною, Валентина Чиж і Абов Авеян. Кращі з кращих, треба так розуміти.
Делегацію формував міський голова.
Наш кор.

Пожежа біля гелікоптерного майданчику в Пекарях не злякала жодної корови. “А гелікоптери?”
“Які гелікоптери?”
За інформацією УМНС області, 15 травня було зафіксовано загорання сухої трави на відкритій території в мікрорайоні Дахнівка обласного цент-ру. На боротьбу із вогнем одночасно направлено 4 пожежних автомобіля, які ліквідували пожежу та не дали поширитися вогню на більшу терито-рію.
Цьогож дня в Канівському районі вигоріло 2 га сухої трави. Пожежа сталася на полях поруч із селом Пекарі. До ліквідації вогню залучилася служба цивільного захисту Канівського району та працівники лісгоспу.

Культурне життя Канева
Подивіться як малює Шама Павло з Кузнецовська, Рівненської області
Для цього треба зайти у центр Культури і Мистецтва, що на «бані». Є що подивитися. Є чому подивуватися.
Кор. газети.

*** №19 10 травня 2012 року ***

У КАНЕВІ ПЛЯЖІВ НЕ БУДЕ. 100 років обходилися без них, ще одне літо обійдемось

У Каневі і туалетів немає. І ні один не впісявся…
Ще колишній міський голова Коломієць В.В. відкривати пляж на Дніпрі боявся як вогню. Ця боязнь по спадковості, треба так розуміти, передалася і Віктору Ніколенку. Віктор Володимирович і не проти пляжу: офіційного і те.де.і те.пе. Він проти відповідальності, яка ляже на його спину, якщо він підпише розпорядження про відкриття офіційного міського пляжу і там станеться чепе… Підписати значить: 1. обладнати пляж; 2. організувати чергування рятувальників на човнах; 3. мати надійний і екстрений зв’язок з медициною, на всякий випадок; 4. Раз на тиждень прибирати пляж від склянок, пляшок і всього іншого скляного і пластикового сміття; 5, Тримати на пляжі постійний пост міліції. Бо на пляж люди ходять не лише купатися і загорати, а й часто добряче випити і побузувати опісля. Одне слово, тут скільки клопотів, що краще ніякої “бумаги” не підписувати. А ви ходіть собі до Дніпра. Купайтеся як вам хочеться, бийте пляшки об каміння і пеньки, ріжте об склянки ноги і животи, пийте до чортиків в очах. Робіть все що хочете, а офіційного міського пляжу в Каневі не буде!!!
Кор. газети “Час Пік”