Інтерв’ю з головою земельної комісії Канівської міської ради Євгеном Станіславовичем Маланчевим
Кор. – Євгеній Станіславович, питання землі для Канева стоїть особливо гостро, принаймні, останні 10 років. Чи не на кожній сесії міської ради розглядаються земельні питання. Більше того, розпочато офіційний продаж земель не сільськогосподарського призначення в межах міста. Роботи у земельників – спеціалістів значно побільшало. Але актуальність цього питання не спадає. Як ви гадаєте, чому?
Є.М. – Нещодавно прийнятий Земельний кодекс вніс нові правила гри на ринку землі, тому інтерес до землі значно зріс. Кожен громадянин України в будь-якому місті в межах держави має право на одну земельну ділянку під житлову забудову. І багато людей вже хочуть скористатися цим правом. Але проблема Канева в тому, що ми , що парадоксально, не знаємо де межі земель, які належать місту. Де наше, а де чуже. Ми якось там ще можемо приймати рішення по тих земельних ділянках, які знаходяться в самісінькому центрі міста, а кілька кроків вліво чи вправо від центру і вже виникають колізії… Сільські ради, які межують з Каневом, користуючись схемами розподілу землі півстолітньої давності, коли, приміром в селі Костянці був колгосп, розподіляють, або намагаються розподіляти ще колгоспні землі. Але ж Костянець вже давно став мікрорайоном Канева, а костянці – жителями міста! А Литвинецька сільська рада, ховаючи голову в пісок, щоб не знати що діється зараз на костянецькій землі, вважає, що землі навколо костяниця все ще належать сільській раді. Сільська рада, я вважаю, поспішила розпаювати землі навколо Костянця, виготовити для людей Литвинця і тим, хто за царя Гороха працював в костянецькому колгоспі, Державні акти на землю. Тепер навколо міста, вважай, вся земля приватизована. Так не гарно було робити. Місто знаходиться у такій – собі блокаді. Як місту розвиватися? Викуповувати земельні наділи у пайовиків? Це не реально. У міста не було і ніколи не буде фантастичних коштів, щоб викупити 100 чи 200 гектарів землі навколо міста. Ось така нам дісталася спадщина.
Кор. –Якийсь же вихід з ситуації мусить бути. Коли, врешті, Канів матиме чіткі межі міста?
Є.М. – Вихід є. Він важкий, складний, але є Буде потребувати, знову ж таки, нервів. Але мусимо йти на це заради блага канівської громади, заради перспективи міста і Канівського району також. Бо коли в місті будуть нові робочі місця, то сільська молодь залишиться, практично вдома. Від Канева до найдальшого села – 45-50 км. Це не віддаль для людини з машиною. У тій же сільській раді є землі резерву і землі запасу. Це кілька сотень гектарів землі. Якраз з цього резерву тепер потрібно виділити земельні паї тим людям, яким виділили в межах міста. А для цього потрібно керівництву міста звернутися у вищі орган влади держави: Кабінет Міністрів, у Верховну Раду, де повинні прийняти концептуальні рішення щодо Канева і Канівського району. А потім треба сідати з керівництвом села того ж таки Литвинця і вести переговори. Ми дуже в цій ситуації розраховуємо на підтримку голови Канівської райдержадміністрації Олексія Миколайовича Гики. Від нього залежить багато що. Він авторитетна людина на Канівщині і до його думки прислухаються і в Канівському районі, і в Черкасах, і в Києві.
Кор. – Але ж кажуть, що Гика і міський голова Канева не особливо прихильні один до одного.
Є.М. – Сьогодні Віктор Ніколенко міський голова, а завтра стане інший. Я б хотів, щоб і цій ситуації не переважили амбіції, а був здоровий глузд. Хоч я б порекомендував нашому міському голові повчитися у Олексія Миколайовича, як треба вирішувати проблеми. Скільки Гика в Канівському районі? Два роки, не більше, а подивіться скільки доброго він зробив для сіл Канівщини, скільки доріг при ньому поремонтовано, шкіл, дошкільних закладів, закладів медицини, культури. Нічне електричне освітлення з’явилося у багатьох селах. Коли таке ще було. У Каневі будується новий корпус лікарні. Які можуть бути амбіції. У цього мудрого чоловіка треба вчитися.
Щодо меж міста. Як я володію інформацією, то до кінця року повинні бути межі міста. У цьому вже зацікавлене і керівництво облдержадміністрації Черкащини.
Кор. – Недавно розгорівся черговий скандал навколо створення садово –городнього кооперативу «Дніпровські сади». Точка кипіння дійшла до того, що В.Ніколенко наклав вето на рішення сесії міської ради, коли 32 депутати міської ради проголосували на виділення земельної ділянки на Лівому березі для цього кооперативу. Влада покликала на допомогу собі ліквідаторів – чорнобильців, які, не розібравшись, блокували трибуну міської ради в залі, де відбувалася сесія. Я до цього часу не можу зрозуміти, що в цій ситуації не сподобалося Віктору Ніколенку. Адже ще рік тому, вже при нього, без проблем було прийнято принципове рішення про створення такого кооперативу. Люди зібрали всі дозволи на землю, створили кооператив з належними документами, з статутом, а міський голова сказав, що так не буде. А як повинно бути?
Є.М. – Про це вам краще звернутися за відповіддю до Віктора Володимировича. Я сам не можу збагнути логіки його думок і дій. Скажу щиро, що такими діями міський голова підмочив свою репутацію. Керівництво кооперативу діяло в межах закону. Я особисто, як голова комісії, перевіряв всі документи цього кооперативу. І вважаю, що порушень при організації кооперативу не було.
Кор. – Але ж є якась сьома комісія при губернаторові. Юрист міськвиконкому вважає, що організатори кооперативу повинні були звернутися за наданням дозволу і в цю комісію. Для Ніколенка, як ми зрозуміли на сесії міської ради, це було принципово.
Є.М. – Нічого подібного. Рішення цієї комісії носять рекомендаційний характер Головний закон для нас – Земельний кодекс.
Кор. – Як на мене, то можна було уникнути скандалу, якби керівництво міської ради прислухалося до пропозиції депутата О.А. Калніболоцького, який запропонував створити ще два чи три таких кооперативи. І нехай отримують землі всі, хто бажає.
Є.М. – Я також підтримав Олега Анатолійовича. Яка може бути проблема. Якщо люди хочуть працювати на землі. І є така вільна земля. Нехай працюють і відпочивають, якщо буде для цього час. Бо працювати на землі, це не так легко, як дехто вважає. Після того скандалу я особисто обстежив околиці міста і виявив 5-6 ділянок вільної землі, де можна створити садово – городні кооперативи.
І нам приємно, що інші чорнобильці і афганці швидко зорієнтуватися і організовують ще один кооператив – »Ветеран. Род». Наша комісія всіляко сприяє, щоб якомога скоріше було оформлено документи для кооперативу «Ветеран. Род» Але щось я не бачив у списках цього кооперативу тих чорнобильців, які блокували трибуну міської ради з вимогою, щоб їм виділили земельні наділи для садівництва і городництва. Одному з них я особисто кілька разів телефонував І що ви думаєте, не бере трубки. Це ще одне підтвердження того, що навколо кооперативу «Дніпровські сади» було заздалегідь придумано провокацію. От тільки не розумію для чого?
Кор. – Мені здається, що В. Ніколенко хотів пограти мускулами, щоб показати хто в домі хазяїн.
Є.М. – Я не думаю, що це йому вдалося. Хочу піти далі і сказати таке: треба якомога скоріше роздати людям навколо Канева спірні земельні ділянки. Інакше сільські ради приберуть їх до рук. А потім ой як важко буде їх повертати назад. Майже не реально.
Кор. – А як ви гадаєте, чи не тому час від часу виникають такі скандали, що дехто хоче взяти земельку, щоб її перепродати і нажитися на цьому. У каламутній воді завжди легше рибку впіймати.
Є.М. – Що там казати. Є такі випадки. Ми в своїй комісії зараз розробляємо таке положення, щоб унеможливити перепродаж землі, спекуляцію. Друге, ми поставили собі за мету, вести контроль, робити моніторинг, яким чином використовується земельна ділянка. Я думаю ми припинемо спекуляцію землею.
Кор. – Актуально стоїть питання: де взяти людині земельну ділянку, щоб побудувати хату?
Є.М. – Надзвичайно актуально. Більше 300 людей у Каневі стоять в черзі на земельну ділянку під забудову. Я особисто вже кілька років стою в цій черзі. Є кілька варіантів, щоб вирішити хоч поетапно цю проблему. Наприклад, є земельна ділянка за гуртожитком «Магніту». Її потрібно негайно роздати під забудову. Там можна побудувати до ста будинків. Але міська ради без особливої ініціативи сприйняла нашу пропозицію. Перший заступник міського голови І.О. Ренькас каже, що треба для цього створити комунікації,інфраструктуру, проет забудови тощо. А коштів у місті немає.
Кор. – Господи, скільки разів я особисто чув, що краще нічого не робити, бо немає грошей.
Є.М. –Я думаю, що знайдуться кошти. Сидіти на місце не будемо і владу будемо примушувати працювати.
Кор. – Недавно ми виїхали з костянецького повороту і проїхали до Канева. Зліва землі вже давно не обробляються. Там вже росте ліс. Про що ми споримо?
Є.М.- Та земля належить пайовикам, як не парадоксально. На неї вже виготовлені Державні земельні акти Литвинецькою сільською радою. Ще хочете, щоб я щось додав…
Кор. -Спасибі. Зрозуміло. Знаєте, що я таки придумав, де може бути межа, границя між Каневом і Литвинецькою сільською радою.
Є.М. – І що ви пропонуєте?. (Посміхається, – ред.)
Кор. – Зліва, коли їхати вниз по вулиці Маяковського землі зліва передати Литвинцю, а там, де вже все забудовано – Каневу і поставити прикордонний пост.
Є.М.- Ось цього нам для повного абсурду і не вистачає.
Спасибі за розмову.
Іван ВОЛОШЕНЮК,
Кор. газети “Час Пік”
Щотижнева обласна соціально-політична газета "Час Пік" 