*** №12 23 березня 2012 року ***

ПІСОК БРАЛА «…РЯБА», А ЗАСУДИЛИ СІЛЬСЬКОГО ДЯДЬКА

Почнемо з вироку суду:
Визнати Забоєнка В.Є. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364. КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих, адміністративно – господарських функцій та повноваження представника влади терміном на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.
На підставі ст.76 КК покласти на засудженого обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та роботи (підписка про невиїзд,- автор).
Стягнути із Забоєнка В.Є. на користь спеціального фонду місцевого бюджету Курилівської сільської ради матеріальну шкоду в сумі 70230 грн.
Апеляції не було подано. Рішення суду вступило в силу.
Що ж скоїв Віктор Євгенійович. І як він докотився до статусу державного злочинця? Знаючи не один рік цього чоловіка, важко повірити, що він на фініші життя отримав кримінал. Зі мною можуть не менш щиро подивуватися і жителі Курилівки, де він живе, і де його у свій час обирали сільським головою. У своєму виборі люди виходили з того, що це скромна, порядна людина, яка за життя мухи не образила, і маєш – вирок суду, як постріл незарядженої рушниці. Щось тут нелогічно.
А тепер по суті.
24 березня, рівно чотири роки тому до Курилівської сільської ради звернувся керівник ВП «Птахофабрика Миронівська» ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (звертаємо увагу на те, що суд навіть прізвища цього керівника не називає, видно, що і суд його боїться навіть заочно, або дуже –дуже шанує – автор) з листом “…про надання дозволу на проведення поліпшення протягом 1 року земельних ділянок загальною площею 7, 4 га, які відносяться до малопродуктивних”. Скажете, що тут нічого не зрозуміло? Мені також, але, видно, так треба було затуманити, щоб нічого не зрозуміло. Але набираємося терпіння і читаємо далі: «сільська рада відмовила у наданні такого дозволу, контроль за виконання рішення сільради було покладено на Забоєнка В.Є»., який, читаємо далі: «не вжив заходів щодо охорони земель та не повідомив відповідні органи державної влади і контролю, а також правоохоронні органи про порушення земельного законодавства щодо охорони та збереження земель, внаслідок чого за вказівкою службових осіб ВП «Птахофабрика Миронівська» протягом 2008 року для потреб будівництва під’їздних шляхів (неподалік розміщене виробництво цієї птахофабрики, – автор) поблизу села Курилівки було незаконно знято родючий шар ґрунту на площі 2,6228 га, чим завдано збитків державним інтересам на суму 70230 грн., що є тяжким злочином.
КОМЕНТАР 1. Як бачите, у судовому рішенні Забоєнка звинувачено, що він не доніс кому треба про те, що «Миронівсьак птахофабрика» почала земляні роботи без дозволу влади. Ніби це поодинокий випадок, коли будувалися в Канівському районі площадки цього підприємства. Знаєте, кривлю губи, щоб посміятися, але щось не смішиться. І хто кого тоді питав. Лист в сільську раду? Для форми надіслали. І навіть не поцікавилися, яке по цьому листу прийнято рішення. Весь район мовчки ховався по погрібах, а винуватий у всьому он хто – сільський дядько. Нічого собі! Тепер спробуйте не сказати, що українське правосуддя не найгуманніше і не найсправидливіше у світі!!!
Читаємо далі рішення суду. Підсудний Забоєнко В.Є. винним себе визнав повністю та пояснив, що птахофабрика розпочала вибір піску на території сільської ради, (ось для чого було пускати туман в очі, про що ми згадували вище,- автор) а він погодився на те, що взамін птахофабрика відсипле щебенем дорогу від села до райцентру, купить для села комп’ютер, надасть іншу дрібну допомогу. Між іншим, птахофабрика свої усні обіцянки виконала.
Суд кваліфікує дії Забоєнка В.Є, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам…
КОМЕНТАР 2. Ініціювала цю судову справу Канівська міськрайонна прокуратора Отже, прокуратура може бути цілком задоволена. Є результат, яки піде по інстанціях. Хтось у Києві прозвітує про виконану роботу в інтересах держави. Злочинця покарано. Смішно? Мені – ні.
Але погодьтеся, що від рішення суду і від самої постановки справи таким чином віє якимсь душком, запашком. Рука тягнеться, щоб відкрити вікно і провітрити кімнату.
Як же це так, подумає пересічний читач, пісок брала птахофабрика. Свідомо ішла на порушення закону. Не менше року брала пісок. Невже у районі про це ніхто не знав? Кажете, що знали. Я також в цьому не маю найменшого сумніву. А винуватий сільський дядько, який розумів, що і без його дозволу птахофабрика зробиться те, що її потрібно. А так він хоч комп’ютера для села домігся, а ще ремонту дороги, по якій тепер їздять сільські люди до Канева і може дякують якраз Забоєнку. Ось так у нашій державі вирішуються малі і великі справи. А ви кажете чому ми так неправильно живемо…
Андрій Зелененко,
головний редактор газети “Час Пік”.

Канівчани збирають підписні листи за повернення Ларисою Скорик Книги вражень Шевченківського музею на Чернечій горі

Все почалося з нової експозиції в музеї Тараса Шевченка, яку було відкрито після завершення реконструкції музею. В експозицію було втілено концепцію якраз пані Лариси.
Оглянувши оновлений музей, канівчани і гості міста були вкрай незадоволеними від побаченого. Люди вважають, що в музеї немає якраз Шевченка, його духу. Багато хто своє невдоволення висловив письмово у Книзі вражень. Буквально за пару тижнів було заповнено кілька сторінок в цій книзі і жодного позитивного відгуку. Автор цих рядків може засвідчити сказане, бо листав сторінки тої книги. Приїхавши в черговий раз на Чернечу гору, Лариса Скорик ознайомилася з записами і особисто вилучила цю книгу. Відтоді пройшло кілька місяців, а Книгу вражень до цього часу не повернуто в музей.
Це викликало чергове незадоволення не лише працівників музею, багатьом з яких також не прийшлася до душі шевченківська експозиція Скорик. Вони і громадськість міста почали збирати підписи про повернення Книги в музей. Люди охоче ставляють свої підписи. Так що пані Ларисі вже ж таки доведеться прислухатися до голосу громадськості. Будемо вважати, що вона просто погарячилася.
Наш кор.

Газове питання місцевого розливу ГАЗОВА ТРУБА, ЯКА ПРОКЛАДЕНА ДО КАНЕВА МОЖЕ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ ЗІРВАТИСЯ

Кілька років тому на газоводі, який підведено до Канева, сталася незначна аварія – витік газу через тріщинку в трубі. Тоді, щоб не піднімати паніки і не особливо витрачатися на трубу наклали хомут, що на газовій трубі та ще середнього тиску категорично забороняється. Тоді керівництво обласного газового управ-ління пообіцяло громадськості Канева, що найближчим часом пошкоджену ділянку газопроводу буде замінено. Але пройшло вже кілька років., а хомут як був на трубі, так там залишається і донині. Будь-якої миті може знову травити газ. Достатнього маленької іскри і про Канів заговорить якщо не весь світ, то вся Україна – це вже однозначно.
Власна інформація

Наш міський голова повний демократ. І смішно, і плакать хочеться

На минулому тижні мені потрапила в руки якась нова газета, «Канів» називається. Лежала в магазині. Продавці кажуть, що її міський голова роздає жителям Канева безкоштовно. За півтора року, відколи Ніколенко на нашу голову став міським головою, ми б повинні вже звикнути до його вибриків. Але виявляється в цьому плані він ще не вичерпав себе. То лід гарячою водою взимку мив на площі Леніна, а на весну придумав нову газету.
Знайому жінку, яка працює у міськвиконкому, розпитав про ту газету. Виявляється, що й справді міська влада видає газету. Це чергове безглуздя влади. Невже їм там нічим зайнятися, невже така багата міська казна, що нікуди гроші дівати. Якщо на районну газету з міської казни виділяється на півроку 25 тисяч гривень, то на цю треба у два рази більше.
Хлопці, що ж ви робите. Вам нічим більше зайнятися? Огляніться довкруги і подивіться, що робиться в Каневі. Привокзальна площа стала предметом насмішок… Центр Канева стає суцільним сміттєзвалищем. Якщо раніше люди вивозили сміття хоч в яри під Литвинець, бо хоч трішки влади боялися, то тепер сміття зносять в центр. Нове сміттєзвалище відкрито поруч з колишнім магазином «Ветеран». Ще одне можна побачити в яру по вул. Пролетарській, неподалік Центрального ринку. Там кульки з сміттям лежать більше року. Їх не було видно із-за бур’янів, а тепер вони «во всей красе….». По цій вулиці зараз просто не можна пройти без гумових чобіт. Грязь по коліна. І це не десь там, а в самісінькому центрі міста! Скільки будівельного сміття викидається поруч з банками, а тут ноги не можна витягнути з грязі. Невже не можна тут хоч відсипати дорогу! Нею люди ходять на ринок. А далі по цій же вулиці, всі знають металеві східці на вул. Леніна до ресторану «Родень» . Не сьогодні – завтра східці просто впадуть в яр. І не доведи Господи, щоб в той момент на тих східцях трапилася людина. Скалічиться, в кращому разі. Просто не зрозуміло на чому вони тримаються. Земля з-під них вже давно на дні яру. А що робиться навколо недобудованого Палацу культури: там скільки сміття, що здається, скільки його немає на сміттєзвалищі під Бобрицею. Недавно працівники військкомату намагалися почистити дорогу поруч з військкоматом. То на другий же день тут була стара картина: за ніч знову понаносило сміття. Море роботи для комунальників, а вони в цей час випускають газету для Ніколенка. Ніколи б не повірив, що цю газети випускає КП «Місто». У моїй дурній голові все це просто не вкладається.
Для чого, яка мета. В Ніколенка з тою газеткою. Є ж одна вже в нього: пляше, Віктор не встигне оком повести, така надійна газета. А виявляється мало пляше. А може він придумав ось що: одну газету кладе в ліву кишеню, то це газети лівого спрямування, а іншу у праву – це газети правого спрямування. Якщо так, то я, пане міський голово , всі слова забираю назад.
Чим не повний демократ наш міський голова! А взагалі щось в Канева треба робити. Все це і ынше, що діється в місті вже далеко – далеко не смішно.
Степан Дорошенко,
м. Канів

Социальные инициативы Президента Украины

На расширенном заседании Кабинета министров 7 марта 2012 г. Президент Украины В.Ф. Янукович объявил четыре стратегических направления социальных реформ – социальные инициативы:
– Восстановить основоположный принцып справедливости, максимально ликвидировав льготы для тех., кто в них не нуждается;
– Комплексное преобразование подходов к оплате труда и налогам на социальное страхование, введение налога на багатство;
– глубокая модернизация сферы социального обеспечения, переход к адресной помощи и социальным услугам. В частности, доступным для граждан должны стать медицина и образование;
– содействие эффективной занятости, создание нових робочих мест.
Эти инициативы позволят преодолеть социальное расслоение в Украине, уровень котрого наивысший в Европе, и будут способствовать восстановлению социальной справедливости.
Президент Украины поручил Правительству:
– повысить по сравнению с прошлым годом размер пожиточного минимума на одно лицо в 2012 году в среднем на 14%.
– пересмотреть размер пенсий 9 млн. пенсионеров, которые вышли на пенсию до 2008 г., размер пенсий вырастет минимум на 100 грн. в месяц.
-увеличить виплату по выслуге лет военнослужащим в среднем на 165 грн. в месяц.
– повысить на 30-50% размер выплат 1 млн. участников войны.
– вдвое увеличить однократную помощь ко Дню победы инвалидам войны – до 1720-2200 грн.
– увеличить выплаты членам семей умерших инвалидов войны: с мая по декабрь они должны вырасти в среднем на 119 грн.
– с апреля увеличить страхове выплаты работающим на опасных производствах уже в этом году 190 тыс. лиц, преимущественно в отраслях с високим уровнем травматизма, дополнительно получат в среднем по 500 грн).
– выплатить в июне- декабре 2012г. 6 млн. вкладникам СССР компенсации по вкладам в размере до 1 тыс. грн.
-подготовить план поэтапного повышения помощи малообеспеченным семьям с детьми.
– с июля инвалиды и пенсионеры, проживающие в малообеспеченных семьях, дополнительно получат по 168 грн.( помощь им будет повышена до 100% пожиточного минимума).
– дети из малообеспеченных семей получат дополнительно по 260грн.
– обеспечить постепенный переход на референтные цены на лекарства для социально незащищенных слоев населения.
– программа государственной ипотеки: с мая стоимость кредита – не болем 2-3%, остальное компенсирует банкам государство. Кредиты будут предоставлять на 10-15 лет.
Каневская городская
организация Партии Регионов

Екс-голова облради Гресь пройшовся по пекарівським “вертольотикам” Януковича

На вихідних віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко разом з депутатом Черкаської облради Володимиром Гресем провели виїзний прийом громадян у Драбівському районі. На зустріч із депутатами прийшло 17 драбівчан. Депутатів вразила історія скривдженого владою ветерана-афганця, якому вже було виділено кошти із бюджету на придбання житла, однак місцеві чиновники так і «не встигли» освоїти ці кошти, тож він досі безхатченко.
«Бачте, а на будівництві вертолітного майданчика у Пекарях влада встигла освоїти майже сто мільйонів, і квартиру голові Канівської райдержадміністрації встигла придбати» – зазначив Гресь.
У січні 2012 року чисельність населення в Черкаській області зменшилася на 651 особу – до 1 млн. 276,7 тис. жителів
Упродовж січня 2012р. чисельність наявного населення області зменшилась на 651 особу, або на 6 осiб на 1000 населення. За попередніми даними, на 1 лютого 2012 р. чисельність населення становила 1 276,7 тис. осіб, з них міського населення – 718,2 тис. осіб та сільського – 558,5 тис. осіб.
У Канівському районі сусіди врятували чоловіка з палаючого будинку
Як інформують у прес-службі УМНС області, 13 березня до рятувальників надійшло повідомлення, що у селі Таганча Канівського району в житловому будинку сталася пожежа. Сусіди, які першими помітили дим, що виходив з-під покрівлі будинку, зателефонували до рятувальників та самостійно вступили у двобій з вогнем. Знаючи, що в будинку знаходиться літній чоловік, вони, не гаючи ні хвилини, одразу кинулися в палаюче помешкання. В одній із кімнат будинку вони виявили господаря, який не зміг самостійно покинути будинок. Людям швидко вдалося у задимленому помешканні знайти господаря і винести його на вулицю.
Канівські рятувальники, які невдовзі прибули до місця пожежі, оперативно ліквідували загорання у будинку.
З опіками тіла 84-річного господаря було негайно госпіталізовано до опікового відділення 1-ї міської лікарні м. Черкаси.
Причиною пожежі, яка ледь не забрала життя пенсіонера, стала власна необережність під час куріння. Збиток склав 100 000 гривень.

Валя Чиж виганяє з Канева комуністів?

Валюша, ну ти й розкерувалася. Охолонь. Ти дієш як людна, яка дуже надійно себе почуває. Зрозуміло, що в тебе преференції від самого міського голови Канева. Але виганяти з Будинку ветеранів комуністів – це, здається, занадто, навіть для тебе. Куди подітися цим нещасним комуністам. Вони шкоди не роблять: баштани по городах не толочать і садки не обносять. Не збираються робити і державного перевороту. То чи варто їх чіпати, якщо вони якийсь раз чи два на місяць зберуться в міському клубі «Ветеран».
Як на мій погляд, вони мають повне моральне право тут збиратися. Може ти і не знаєш, а цю споруду врятував від розрухи комуніст ще того гарту Г.Т.Шкатюк. Потім тут керував колишній перший секретар міськкому партії В.Л. Бондар. Вони вже покійні. Але немало зробили для зміцнення організації ветеранського руху в Каневі. І яка вина ветеранів, що вони до останнього подиху залишаються комуністами. Це ми з тобою демократи по вуха. А як воно правильно, покаже життя.
Так що, моя дорогенька, я б тобі радив не чіпати цих людей. Нехай собі живуть. А Віктору скажи, щоб він не давав тобі більше дурних команд – вигнати на вулицю комуністів. Та ще при вході і міліціонера поставити, щоб їх не пускав. Це ж треба таке придумати!
Андрій Зелененко,
щирий твій доброзичливець,
а ще і редактор газети ”Час Пік”.

Вину в тому, що покришилася тротуарна плитка на Привокзальній площі, влада Канева намагається перекласти на підприємство, яке виготовило плитку

Ми зустрілися днями з старим дніпробудівцем, який за своє життя поклав тисячі квадратних метрів тротуарної плитки і не лише в Каневі, а й в Дніпродзержинську, Києві… По тих тротуарах ходять люди вже не один десяток років. І не задумуються, чия ж то ювелірна робота. Зараз він перебуває на заслуженому відпочинку. Успішно бізнесує. Але багато жителів Канева, які його знають і цінують, до цього часу ходять до нього за консультаціями, коли треба щось серйозне побудувати. Нинішня влада в Каневі, звісно розумніша за всіх разом взятих ветеранів-будівельників Тут самі вміють: партачити вміють – ось що вони вміють. Ми зустрілися з цим поважним чоловіком. Його ініціатива цієї зустрічі. Імені його не будемо називати, щоб не мав проблем від влади. Вона злопам’ятна. Не любить, коли її тикають носом. Ветеран і розповів, що є два види тротуарної плитки: для проїжджої частини вулиці і для тротуарів, де лише ходять люди. На Привокзальній площі, видно, все змішали до купи. Друге, він говорить, що головне при укладанні тротуарної плитки: це не укладання самої плитки, а підготовка до цього полотна – бетонна стяжка. Полотно повинно бути ретельно виведене на нуль, а потім акуратно і укладається плитка на спеціально підготовленій будівельній суміші. А в нас, як відомо плитку поклали на будівельних відходах з старого автовокзалу. Поспішали, швидше заробити і повний брак – ось результат. Чим цілком може пишатися міський голова.
Інтрига в іншому, чи ремонтуватиме площу кращий будівельник Канева за рейтингом райгазети 2011 року – все той же Алік-джан? І друге, за який рахунок? Думається, що міському голові ще раз треба з Авеяном поїхати в Моршин попити цілющої водички і заодно вирішити цю серйозну проблему. Вони вже туди їздили, коли святкували завершення реконструкції Привокзальної площі, а тепер треба знову їхати.
По новому перекласти тротуарну плитку можуть зробити лише ці дві людини. От вам і інтрига по-канівськи!

Кор. газети “Час Пік”.

Печерський суд Києва закріпив статус приватних баз відпочинку на березі Дніпра біля сіл Прохорівка та Келеберда

Судитися з багатими в Україні, це все одно, що проти вітру пісяти
Про порушення законів і норм при будівництві приватних баз відпочинку по Дніпру в районі сіл Прохорівки та Келеберди вже скільки говорено. Місцеві селяни стали ізгоями на своїй землі. Врешті, українським законодавство категорично забороняється всяке будівництво в прибережній зоні рік та озер.
Цим у свій час займався губернатор Черкащини Сергій Тулуб. Він хотів показати кузькіну мать багатим, які тут отаборилися. Справа навіть дійшла до суду. Багаті також не дрімали. Вони висунули контраргумент владі: де ви були, мовляв, коли ми сюди вкладали великі капіталовкладення? Компенсуйте наші затрати і ми підемо з дніпровського берега. На це потрібно сотні мільйонів гривень. Зрозуміло, що влада не мала таких грошей. Багаті склали відповідний позов. Справу про капіталовкладення розглянув Печерський суд столиці (вгадайте з першого разу, чому цю справу розглядав якраз Печерський, а не Канівський суд, – автор) і прийняв рішення про гарантування безпеки приватного добра де б воно не було, в тім числі і на самісінькому березі Дніпра. Грізна влада підібгала під себе хвіст І і набрала в рот води. Так краще мовчати.
Наш кор.

ХОЧЕШ НЕЗАКОННО РИБАЛИТИ, БЕРИ ГРОШІ І ЙДИ НА ДНІПРО

30 грудня 2011 року у заборонній зоні лову риби Київська опергруппа разом з інспекторами Держрибоохорони в Черкаській області затримала групу браконьєрів, які якраз вибирали з води сітки з рибою. Їх було доправлено на берег. Порахована риба, яку вилучили з сіток, були складені належні документи. Справу передано в суд. Суд виніс вирок – 104 тисячі гривень штрафу. Апеляції не було і рішення суду вступило в силу. І цим людям з Канева довелося збирати кошти на штраф, щоб не отримати по кілька років тюрми.
Дещо пізніше були затримані ще дві групи канівських браконьєрів. Перша сплатила штаф щаза браконьєрство 27 тисяч гривень, а друга 24 тисячі гривень.
Яким же чином визначається сума штрафів. Щоб довго не говорити, хочу оприлюднити такси на впійману незаконним шляхом рибу, затверджені 21.11.2011 року.
Судак – 510 грн.(за 1 хвіст)
Сом – 425 грн.
Щука – 340 грн.
Сазан – 306 грн.
Товстолоб, Білий амур, Білизна- 255 грн.
Лящ – 170 грн.
Чехоня в’язь- 136 грн.
Лин – 119 грн.
Плітка(тарань) синець, клепець – 85 грн.
Краснопірка – 68 грн.
Плоскирка, бичок- 34 грн.
Карась, в»юн, верховод, окунь Тюлька(1 кг),інша риба – 17 грн.
Раки – 25,5 грн.
З 1 квітня оголошено нерестовий період. У Каневі дозволяється незабороненими знаряддями лову любительський лов від Танцювального майданчика до приплаву «Тарасова гора»
Не порушуйте Правил рибальства і приємного вам відпочинку на водних нивах нашої України.

Олексій Коваленко,
інспектор Держрибохорони в Черкаській області

У коридорах Генеральної прокуратури України десь поділася справа про порушення природничого законодавства підприємством «Миронівська птахофабрика»

Кілька років тому природоохоронці виявили ряд порушень цим підприємство в с. Степанці.. Одне з порушень: підприємство час від часу зливає стоки із забійного цеху у місцеву річку. Практично весь район знає місце, де лежить труба в річку Росавку, через яку зливаються каналізаційні стоки, в тім числі знає і канівське районне керівництво і правоохоронці, і голова села В.П. Ласкава…
На підприємстві заявляють, що в річку потрапляють очищені стоки. Може так, а може і не так. За руку не впіймав. Але не хочу стати предметом судового позову, який на сто відсотків впевнений, що Ряба виграє в мене за будь – яких обставин. Але результати перевірки, згаданої мною, були належним чином оформлені і справа була передана в обласну екологічну прокуратуру. Там справа лежала більше півроку. Коли принципові люди поцікавилися кілька разів як далі розгортатимуться події, то їм повідомили, що справу затребувала Генеральна прокуратура, а далі? … втрачено слід…
Екологічна ситуація в селі Степанці продовжує ускладнюватися. І хто б і на яку глибину на ховав голову в пісок, а цим таки доведеться зайнятися серйозно. Як не як, а в жовті вибори. І хто знає, чи влада захоче втрачати потенційні голоси степаничан, пасивно захищаючи інтереси власників цього підприємства.
Наш кор.

*** №11 16 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ ***

5 БЕРЕЗНЯ АРКАДІЙ СЕРЕД НОЧІ ПРОБИВ АВТОМАШИНОЮ ОТВІР В ПАРКАНІ І ЗАЇХАВ НА ПОДВІР’Я ЖИТЕЛЯ СЕЛА ПОТАПЦІ. ХАЗЯЙКА СПЕРШУ ПОДУМАЛА, ЩО КОЛО ХАТИ ПРИЗЕМЛИЛОСЯ НЛО

Аркаша, не горюй!
Аркадія в Потапцях знають і малі і дорослі. Він вже кілька місяців мешкає в цьому селі. Але все ще залишається громадянином Німеччини. Де він тут взявся, ніхто щось сказати зрозуміле не може. Але до цього жив тихо і люди майже звикли до нього. Він взявся вирощувати в себе на подвір’ї породистих собак. Хіба що це привертає увагу. 5 березня десь о 9 годині вечора з ним сталася незвичайна оказія. Добре випивши, він вирішив покататися на власній автомашині «Опель – Астра» № S-OX10-20. В якийсь момент втратив контроль над машиною і та відразу ж хвицонула, та так, що пробила паркан ( паркан змонтований з тонких бетонних плит, – автор). Машина пробила нижні дві плити і могла б некерованою і в хату заїхати, якби на кабіну, як гільйотина не опустилися верхні плити і таким чином машина зупинилася. Власники оселі відразу ж кинулися на вулицю, як тільки фари освітили вікна і почувся тріск паркану. Пізніше хазяйка скаже працівникам ДАІ, що подумала, що то на їхнє подвір’я приземлилося НЛО. А коли роздивилися, то побачила Аркадія, який намагався якось зрушити машину кінськими силами, закладеними в мотор. Але тут нічого не допомогло. Він почав лаяти всіх, кого бачив, а коли йому сказали, що на під’їзді в село міліція, то кинув машину і десь зник. Через день його під білі ручки таки доправили в міліцію.
Він тут прийшов до тями, зрозумів, що накоїв і у всьому зізнався. І вже мотнувся в Ржищів, привіз плити для пошкодженого паркану. Потім заплатить штраф і буде думати як відновити автомашину. І таке буває.

Кор. газети “Час Пік”

Громадянин США, який тимчасово проживає в Каневі, на минулому тижні запрошував Олексія Гику обтиратися снігом. Натомість Олексій Миколайович викликав міліцію…

Щоб знав як з нашим начальством говорити…
Цього неординарного чоловіка, американця знають багато хто в місті Каневі. Міліції достеменно відомо, що цей пан мешкає десь на вулиці Комарова. Час від часу янкі влаштовує неординарні дії, чим привертає увагу до своєї персони. На минулому тижні в базарний день, він на сніговій поляні неподалік Центрального ринку роздягнувся і на очах багатьох людей влаштував моціон обтирання снігом . Більше того, він припрошував брати з нього приклад інших. Канівчани дивилися, посміхалися і не знайшлося жодного, хто в наслідував його прикладу. Хтось запропонував моржу звернутися до голови Канівської РДА з ініціативо. І що ви думаєте, той чоловік, довідавшись де сидить голова РДА, почалапав до нього в службовий кабінет, таким як був в той момент – напівроздягненим.
Про що вони там розмовляли, ми цього не можемо сказати, Знаємо інше, Олексій Гика на пропозиції моржа … викликам наряд міліції. А шкода…

Наш кор.

БІЛЯ ВОКЗАЛУ В КАНЕВІ МАСОВО КРИШИТЬСЯ ТРОТУАРНА ПЛИТКА

Наші прогнози справджуються.
Минулого вівторка на Привокзальній площі з’явилися славні канівські будівельники на чолі з Алік-джаном. Вони уважно оглянули проїжджу частину по площі і дійшли печального висновку, що покладена ними плитка з осені минулого року не витримала катувань нинішньої зими: ПОСИПАЛАСЯ чи ПОКРИШИЛАСЯ. Тепер люди Абова Авеяна мають намір швиденько поміняти тротуарну пошкоджену плитку. Питання в іншому, чи й справді ремонти будуть проведені за рахунок Абова Авеяна та Віктора Ніколенка…
Все це було очевидно спеціалістам ще з осені. Питання в іншому, як на все це відреагує губернатор Черкащини Сергій Тулуб. Його престижу нанесено безжальний удар. І ким!…

Власна інформація

Серед ночі жительці Канева зателефонували і сказали, що з її сином трапилася біда. Терміново потрібно 5 тисяч гривень, щоб врятувати йому життя…

Увага, шахрайство!
За якусь годину жінка знайшла потрібну суму грошей, які мала намір перерахувати з ранку через банківський термінал на номер, який її повідомили по мобільному телефону. Але нерви були в такому стані, що вона вирішила не чекати ранку, а відразу ж їхати до Києва у військову частину, де служив її син. По телефону викликала таксі і через кілька хвилин таксі вже мчало до столиці. Жінка не довго шукала військову частину, бо була на присязі сина і добре запам’ятала, де вона знаходиться. Тут же знайшла чергового по частині і повідомила про той телефонний дзвінок. Офіцер уважно її вислухав, почав розбиратися: зробив кілька телефонних дзвінків і попрохавши її почекати, а сам пішов у казарму, де спали солдати. Через кілька хвилин він вже був на прохідній з переляканим солдатом, в ньому канівчанка відразу ж впізнала сина. Порозумівшись з сином, до неї нарешті дійшло, що її намагалися обдурити і мали намір видурити 5 тисяч гривень, які вона позичила в сусідки.
Цього разу шахраї прорахувалися. Вони явно не очікували, що материне серце не витримає чекання до ранку…
Як нам повідомив заступник начальника Канівського міськрайонного відділу внутрішніх справ Сергій Ждан, – це не перший випадок, коли шахраї намагаються видурити у довірливих людей гроші, цінності. При цьому міліціонер зауважив, що при перших же сумнівах порадив громадянам Канева і сіл Канівського району телефонувати на 102 – в міліцію.
Власна інформація

У Каневі виявлено людей печерного віку

Читачі газети “Час Пік” зателефонували в нашу редакцію і повідомили сенсацію – вони виявили в межах міста Канева людей печерного віку. Спершу працівники редакції не знали що відповісти і як діяти. Люди печерного віку в епоху комп’ютерних технологій, мирного і не дуже мирного атому, освоєнні ближнього і далекого космічного зарубіжжя і таке інше. І тут ми уявляємо, як з печери вилазить заросла, невмита істота після кількасотлітньої сплячки, розправляється і дивиться невидющим на тебе поглядом. Погодьтеся, від такої перспективи, не в одного з сучасників стане волосся дибки на голові.
Інформація миттю опинилася на моєму редакторському столі. Я відразу ж пригадав, яке на календарі число. Там був мирний листочок, де стояла цифра 13 березня 2012 року ХХІ століття. Ага, не перше квітня. Чи не розіграш? Дізнавшись про джерело цієї незвичайної інформації, телефоную. На іншому кінці мобілтелефону після пісенного вступу з попурі пісень В. Висоцького, озвався чоловічий голос. І запитав мене буквально про сіро – буденне:»Я втратив чорнобильське посвідчення, звернувся з цього приводу у міський Чорнобильський відділ, де мені спершу сказали, що про втрату документу треба повідомити громадськість через пресу, а точніше через районну газету. Далі чоловік каже і таке:»Я уточнив, чи й справді це оголошення треба «пропустити» через районну газету, яку я не читаю останні п’ять років?». Я читаю інші газети і хотів би помістити оголошення в тій газеті, яка мені подобається. І тут чоловік важко задихав і вкрай схвильованим голосом каже майже пошепки…» Раптом з-під столу щось піднялося на дибки і рявкнуло голосом голодного звіра у звіринці, правда, мовою українською: Чи тобі не зрозуміло? Роби що кажуть, і прекраті розсуждать!». Чоловік каже, я мало не присів. І придумали ж чорнобильці. І де вони того мутанта взяли. Може зловили в 30 кілометровій Чорнобильській зоні відчуження, чи може десь з печери підняли? Такого тиску на себе ще не пім’ятаю з дитинства. Жінка моя рідненька в момент найбільшого гніву не дозволяє собі зі мною так поводитися.
Мені, редактору стало все зрозуміло. Я заспокоїв мого співрозмовника, нагадавши, що в чиновницьких кабінетах, де нічого не змінилося в останні 150 років, можна виявити і не такого звіра. Я не здивуюся, що якраз в цих кабінетах переховується Снігова людина, родом з Памірських гір. Тут такі печери, такі лабіринти, так все заплутано, що найдосвідченіших мисливець втратить слід. Тут інколи до цього часу видають документи з гербовою печаткою царя Миколи чи славної держави СССР.
Щось пояснювати печерним людям, гадаю, марно. Правда, кілька років тому в мене була надія, що вдасться їх переконати в абсурдності їхніх вказівок. Але тепер бачу, то марна була трата часу.
І все ж, в мене є добрий знайомий у Канівському управлінні соціального захисту, до якого підпорядковано і вже згаданий Чорнобильський відділ, славний Анатолій Григорович Пилипенко. Він до останнього дня був начальником соціального управління, значить і начальником над печерними екземплярами з чорнобильського відділу. Славний мій друже, як ти, абсолютно мирна і сумирна людина, міг допустити, щоб серед чиновництва у твоїй конторі переховувалися печерні люди. Передай їх у київський чи черкаський звіринець. Безкоштовно. Я навіть грошима тобі допоможу для перевезення цих екземплярів. А якщо ти все – таки екстремал і без них не можеш просидіти дня в чиновницькому кабінеті, то збери нараду своїх печерних чиновників і розкрий їм очі, що на порі двадцять перше століття. Що на тектонічному розлому земної кулі, де було СССР чи Російська царська імперія, ще років двадцять тому утворилася самостійна, майже сучасна суверенна держава Україна. Всі ми стали людьми європейського рівня, де , перш за все, передбачена така умова демократії як свобода та вільна преса. І в цій державі кожен її громадянин має право розміщати будь-яку інформацію в тому, державою зареєстрованому виданні, яке він сам вибере.
А взагалі раджу тобі, позбудься печерних чиновників. Уяви лише на мить, якщо ця, майже конфіденційна інформація, наша з тобою щира розмова, опиниться в соціальній системі Інтернету, то це й справді стане сенсацією. Її передрукують всі світові засоби масової інформації. Ти отримаєш таку чорну славу, що і правнуки твої не відмиються.
Ти вже мене вибач, якщо щось не так. І на кінець, відкрий широко вікна свого кабінету. І сам переконаєшся, що на вулиці не лише весна, а й інше життя.
Андрій ЗЕЛЕНЕНКО,
головний редактор газети “Час Пік”,
щирий поцінювач твоєї поміркованості.

Глава держави поклав квіти на могилу Тараса Шевченка в Каневі

Як повідомляє офіційний сайт Президента України, з нагоди 198-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка Президент України Віктор Янукович поклав квіти до пам’ятника Великому Кобзареві на його могилі в Каневі. Цього ж дня квіти принесли на могилу Тараса Шевченка губернатор Черкащини Сергій Тулуб, представники влади м. Канева та Канівського району, представники громадськості.
У Канів з Києва Президент прилетів на службовому вертольоті. Про те, що Президент прибуде в Канів повітряним шляхом, жителям Канева було відомо заздалегідь, тому багато хто, перебуваючи на Привокзальній площі, де з нагоди, як всі зрозуміли, прибуття в наше місто високих гостей, було організовано обласний ярмарок.
Президентський вертоліт пролетів якраз над Привокзальною площею десь об 11 годині. Люди із землі вітали президентський вертоліт. Що ще було особливого, вертоліт прибув без супроводу. Приземлився на вертольотодромі в с. Пекарях.
Всі сподівалися, що після урочистостей на Чернечій горі, Президент побуває на Привокзальній площі і поспілкується з канівчанами та гостями міста. Дехто спеціально прийшов на площу, сподіваючись на цю зустріч. Але Віктора Федоровича в самому місті не бачили. Зате губернатор Черкащини Сергій Тулуб, провівши Президента до вертольота, повернувся в місто, побував на ярмарку і навіть дещо купив для своєї сім’ї. Це люди помітили.

Наш кор.

Виступ Президента України на церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка в Каневі

Шановне товариство!
Сьогодні ми відзначаємо 198-му річницю з дня народження надзвичайної Людини.
Тарас Шевченко – не тільки великий Поет-пророк, а ще й людина великої душі і великого серця.
За кілька десятиліть Шевченкове Слово стало голосом народу, що почав творити й формувати власну історію.
Здавна відомо, що масштаб людини визначається її справами. Без перебільшення, після Тараса Шевченка на землі постав цілий народ, який виростав на його слові, живився його вірою, дивував друзів і недругів чудесами звитяги й відданості.
Сьогодні, на святій для кожного українця Канівській землі, ми вже традиційно будемо вітати нових лауреатів Шевченківської премії – поета з Закарпаття Петра Мідянку і художника Анатолія Криволапа, дитячого прозаїка Володимира Рутківського, мистецтвознавця Тетяну Кара-Васильєву і композитора Віктора Степурка.
Символічно, що до числа цьогорічних лауреатів потрапили поет, художник і дитячий письменник.
Минулого року серед лауреатів не було поета і художника, і ніби чогось бракувало, адже як митець Тарас Шевченко реалізував себе, передусім, у віршах та живописі.
А те, що до числа лауреатів після кількадесятирічної перерви потрапив дитячий письменник – взагалі знакове явище, що не лише свідчить про оздоровлення нашої літератури, а й нагадує всім нам про смиренність.
На схилі віку Тарас Григорович упорядковує буквар. Тобто, символічно підкреслює мотив служіння особистості, байдуже, якою видатною вона є, своєму народові.
Не знаю, свідомо чи ні, але цим шляхом служіння йшли й усі інші велетні нашої культури.
Всупереч часові й оточенню, вони розбудовували храм духовності, з якого черпали віру, надію й любов мільйони українців, які тривалий час не мали своєї держави.
Саме з цього храму й народжувалася сучасна Україна, бо її духовний потенціал був настільки значним, а культура настільки вкоріненою в рідну землю, що наш народ просто не міг не створити власну країну.
Сьогодні ми господарі на своїй землі. І стаючи на ноги, Україна мусить пройти через всі випробування.
Особисто я не маю сумніву, що всупереч усім труднощам, ми здатні втілити в життя мрію Кобзаря про сім’ю велику, вольну й нову.
А держава повинна подбати про те, щоб змінити той стан, що склався в країні з духовними надбаннями, що витіснені на периферію суспільної уваги політикою та бізнесом.
Час нарешті зрозуміти, що без належної підтримки освіти, культури й науки жодних перспектив не має ні держава, ні бізнес, ні політика.
Особливо хочу наголосити на тому, що справою честі кожного українця є належне відзначення в 2014 році 200-літнього ювілею Тараса Григоровича Шевченка.
Вже створено робочі групи, що найближчим часом мають запропонувати програму цього великого свята.
Масштаб події такий, що ми не можемо дозволити собі обмежитися кількома днями чи навіть місяцем Шевченка. Мусимо думати про рік Шевченка в Україні та світі.
Нам вдалося відновити функціонування музею Шевченка у Каневі. Але цього недостатньо. Та й тут є недоліки, над якими ми будемо працювати.
Вже сьогодні треба активно виправляти критичну ситуацію, що склалася в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, де необхідно терміново вирішити питания ремонтно-реставраційних робіт, що належно не проводились впродовж десятиліть.
Не личить головному музею країни, де є національні святині, не мати умов для їх належного зберігання та експонування.
Однак тут, на Чернечій горі, хочу говорити не так про виправлення недоліків, як про комплексну програму презентації постаті Шевченка Україні та світові.
В Україні маємо понад 100 музеїв Шевченка і трохи менше десяти у світі.
Безумовно, в 2014 році всі вони мають стати послами Шевченкового слова, що відкриватиме світові не лише геніальну постать Кобзаря, але й Україну.
Тому хочу ще раз наголосити на соціальній відповідальності бізнесу перед культурою. Адже завдання такої ваги ми не зможемо виконати лише за рахунок бюджетних коштів.
Це означає, що вже сьогодні мусимо думати про активне залучення до наших планів бізнесу. Я сподіваюсь, вони мене почують.
Дякую за увагу і приступимо до нагородження лауреатів Шевченківської премії.