*** №17 26 квітня 2012 року ***

Олексій Гика подарував Олексію Гиці квартиру вартістю майже в 300 тисяч гривень

Аналітичний коментар
Відразу ж внесемо ясність, йдеться про одну і ту ж особу: Олексія Миколайовича Гику, який в даний час працює головою Канівської районної адміністрації. Про квартиру, яку він отримав, також не є новина. Про це люди знають. Ми також. Знаємо ми і про скандал, який розгорівся навколо цієї квартири. Окремі депутати районної ради не погодилися з тим, що Гика відразу ж приватизував квартиру, яку район купив за державні кошти у комунальну власність.
У вівторок відбулася позачергова сесія Канівської районної ради, де в різному знову виникла тема цієї квартири. Депутат районної ради М.Г Фесенко вважає, що за приватизовану комунальну квартиру О.М. Гика має сплатити в бюджет 298 тисяч гривень, як передбачено в такому випадку законом «Про місцеве самоврядування». Нам важливо було почути думку Олексія Гики з цього приводу. Бо до цього ми ні разу не чули його аргументів на свою користь чи якогось іншого пояснення. Депутати промовчали. Відреагувала депутат і заступник голови РДА Л.О. Некраса. Вона нагадала, що Олексій Гика помітна фігура в РДА. Він вирішив немало важливих економічних питань розвитку інфраструктури Канівського району. Так що він квартиру заслужив. До того ж, як зауважила пані Лариса, законність приватизації цієї квартири перевіряли різні органи і в тім числі Генеральна прокуратура. І всі зійшлися в одному висновку: закон при цьому не було порушено.
Не менше цікавими виявилися коментарі самого Олексія Гики. Кілька з них; він у Канівський район залучив у десять – двадцять разів коштів більше, як коштує ця квартира. До того ж, треба вкласти ще не менше 300 тисяч гривень, щоб з голих стін зробити життєздатну квартиру. І до всього, він не збирається після закінчення терміну контракту, залишати Канів.
Не можна не погодитися з тим, що з приходом Гики Канівський район почав активно розвиватися. Цей чоловік має добрі стосунки не лише у губернатором Черкащини, а й в Камбіні, ВР. Йому відкриті двері багатьох міністерств. Але, погодьтеся, що у службові обов’язки голови РДА входить дбати про розвиток району. Це, врешті, його робота, за яку він отримує зарплату, і досить не малу. А дарувати за все зроблене самому собі квартири – це щось нове. А може так і треба. Якщо сам себе не пожалієш, то інші можуть і забути.

Редактор

Не дочекавшись працівників ритуальної служби КП «Місто», синові разом із знайомими довелося не лише опускати труну з матір’ю в могилу, а й засипати її землею

За християнськими канонами, діти не можуть засипати могилу, де покояться батьки
Покійницю хоронили у неділю, в Поминальний день, коли на Центральному кладовищі були сотні людей. Автор цих рядків йшов мимо кладовища. Коли дійшов до ритуального пантеону, підійшов знайомий канівчанин і запитав, чи не знає редакція, які розкопки ведуться на кладовищі і в такий день. Я відповів, що не чув про розкопки. Той чоловік показав очима, де кілька інших чоловік з лопатами щось і справді робили. Ми підійшли ближче. Нас впізнав один з тих, хто стояв біля тих, які копали землю і попросив підійти ближче. Я похитав головою, мовляв не можу підійти. Мені дали зрозуміти, що наливати не будуть. Я на кілька метрів підійшов ближче. Мені пропонували за фотографувати те, що тут діється. Я зрозумів, що хоронять покійника і відмовився робити будь-які фотографії. Не той випадок.
Тоді мені розповіли, що це й справді похорони, але особливі. І один з тих, що з лопатою, син матері, яку щойно він захоронив. А для чого тут потрібен кореспондент, не можу второпати. Мені розповіли, що син заздалегідь подбав, щоб похорони пройшли спокійно, без пригод. Звернувся в ритуальну службу КП «Місто», оплатив послуги. І на перших порах ніби все було гаразд. Працівники ритуальної служби викопали вчасно могилу. З ними домовилися, що вони зроблять і все інше, в тім числі і за сиплять могилу землею. Учасники похоронної процесії, більше години чекали біля викопаної могили ритуальників. Потім чоловіки, які були в похоронній процесії, якось самі опустили гроб у могилу. Знову півгодини почекали. А коли зрозуміли, що ритуальників сьогодні не дочекатися, взялися засипати могилу землею. Чоловіків було не багато, тому синові покійниці довелося взяти в руки лопату, що за канонами нашої церкви не можна. А що йому бідоласі залишалося робити.
Наш кор.

СЕРГІЙ ТУЛУБ РОЗПОЧАВ РЕМОНТ ДОРІГ ПО КАНЕВУ

Він же «вбив» для цього з обласного бюджету кошти. Старається Сергій Борисович. На носі 22 травня – День перепоховання Тараса Шевченка. В цей день традиційно з Києва бувають гості. Може і Президенту здуматися навідатися на Чернечу Гору. І розбиті дороги. Перепаде Тулубу. Бо який «спрос» з міського голови В.Ніколенка… Та у Віктора Володимировича зараз інші клопоти. Він ділить земельні ділянки у щойно створеному садово-городньому кооперативі «Дніпрові сади».
Власна інформація

– КОНФЛІКТ НАВКОЛО КООПЕРАТИВУ «ДНІПРОВІ САДИ» РОЗГОРІВСЯ ПРАКТИЧНО НА ГОЛОМУ МІСЦІ. ТА ТАКИХ КООПЕРАТИВІВ ТРЕБА СТВОРИТИ ДЕСЯТОК, НЕХАЙ ЛЮДИ ЩОСЬ ТА НАДБАЮТЬ НА ЗЕМЛІ, – – голова земельної комісії Канівської міської ради Евген Маланчєв

Кор. – Міський голова наклав вето на рішення попередньої сесії про затвердження пакету документів на створення садівничо – городнього кооперативу. Потім ініціював проведення позачергової сесії міської ради. Невже були такі серйозні проблеми. Щось не погодили, десь не підписали якісь дозвільні документи
Є.М.- Ще рік тому Канівська міська рада надала дозвіл на підготовку пакету документів для створення садово-городнього товариства «Дніпрові – Сади». За цей час ініціативна група кооперативу виконала всі належні процедури та надала на нашу комісію належний пакет документів, який і було розглянуто депутатами Канівської міської ради. 33 депутати проголосували за надання кооперативу 6.5 га. землі в межах м. Канева. Однак з цим не погодився міський голова, який в подальшому наклав вето на рішення сесії міської ради. Чим він керувався, більшість депутатів так і не збагнула. Своє рішення міський голова пояснює тим, що в пакеті документів кооперативу відсутнє резюме так званої 7 земельної комісії, яка створена при губернаторові Черкаської області. Але він напевно не знає, що рішення цієї комісії носять рекомендований характер і не завжди Канівська міська земельна комісія дотримується рекомендацій цієї, 7 земельної комісії. Канівська земельна комісія керується відповідним положенням Канівської міської ради та Земельним Кодексом України, всі інші погодження члени кооперативу надали.
Кор. – Трибуну позачергової сесії блокували активісти місцевої Чорнобильської організації, вимагаючи включення чорнобильців в даний кооператив.
Є.М. – Після конфлікту на сесії я ще раз переглянув пакет документів кооперативу і також список членів кооперативу. При цьому я виявив те, що серед членів кооперативу не мало чорнобильців І та ІІ категорії та це не головне що я хотів сказати. Депутат міської ради О.А. Калніболоцький на позачерговій сесії вніс пропозицію про створення ще кількох садово-городніх кооперативів з тим, щоб всі жителі м. Канева мали змогу отримати земельні ділянки для садівництва та городництва. Я особисто знайшов в межах м. Канева 5 вільних земельних ділянок від 2 до 10 га. І це потрібно робити якомога скоріше в зв’язку з тим, що приміські сільські ради Канівського району активізувалися… Я вже не говорю про вул. Маяковського в м. Каневі, де Литвинецька сільська рада виділила 18 земельних ділянок; під Литвинцем Новоселиця. Неподалік від вул. Маяковського навіть Лісове господарство виділило на 4-6 земельних ділянок на землях, які належать лісгоспу. А ми в місті скузуємося, доказуємо невідомо кому в кого більший авторитет. Вже кілька років практично не рухається черга жителів міста, які бажають побудувати власний будинок. Більше 300 жителів міста стоять в черзі на земельну ділянку. Члени нашої комісії буквально за кілька днів виявили 5-6 земельних ділянок від 2 до 9 га., які потрібно роздати людям для будівництва.
Кор. – Що ви можете конкретно сказати чорнобильцям, які блокували трибуну сесії Канівської міської ради.
Є.М. – Створюйте свій кооператив. Більше того, ми допоможемо в оформленні статутних документів.
І на кінець хочу скористатися можливістю і привітати всіх жителів м. Канева та Канівського району з наступаючими травневими святами та побажати всім здоров’я, тепла, а також бути добрими один до одного.
Розмовляв кореспондент газети.

26-РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Шановні ветерани Чорнобиля, дорогі земляки!
У ніч з 25 на 26 квітня сталася одна з найстрашніших трагедій в історії людства загалом і України зокрема – вибух на Чорнобильській атомній станції. Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова «зона відчуження», з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.
Чорнобильська катастрофа змусила світ замислитись над тим, що людина повинна в кожен момент свого життя брати на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності і розуміти всю важливість того чи іншого вчинку, винаходу тощо. Аварія на атомній станції стала суворим нагадуванням того, що, попри всі переваги технічного прогресу, ціна, яку довелося заплатити за приборкання атома, була надзвичайно високою.
Сьогодні ми вшановуємо тих, хто пожертвував своїм здоров’ям і життям в ім’я порятунку мільйонів людей. Численні лави наших земляків з перших днів Чорнобильської катастрофи стали на захист України і світу від атомної загрози. Шановні ветерани Чорнобиля, бажаємо вам здоров’я, сил, оптимізму і низько вклоняємось вам за подвиг в ім’я українського народу.
З повагою, Канівська міська
організація Партії регіонів.

Депутати-торгаші планують створити з міста «Шанхай-базар»

Ще не відшуміли хвилі людських балачок щодо «захвату» (іншого слова я підібрати не можу) депутатами останнього вільного шматка землі на березі водойми під свої дачі, так звані «Дніпровські сади» (про них я зазначу нижче), за участю Маланчева, Калніболоцького …, як знову надвигається «буря», але тепер вже на канівському ринку, і знову за участі тих же депутатів, але вже під проводом сімейної пари депутатів Болсунових.
Як з’ясувалося, ряд депутатів-торгашів пролобіювали будівництво на «островку» (перед ринком) цілого «Китай-міста» на 100 місць. Причому ці «лобісти» не лише придумали як обійти Закон щодо виділення їм земельних ділянок під справжні магазини, а і додумалися розмістити їх на тих місцях, де роками продавали свою сільськогосподарську продукцію прості селяни.
І так все по порядку. Почну з витоків. Звісно ж, з давніх-давен базар – це в першу чергу можливість селянину чи дачнику продати свою огородину, шмат сала чи глечик молока зі сметаною. Але з приходом українського (особливого) капіталізму, професійні торгаші витіснили бабок з клунками в проходи між рядами, в яких розмістились справжні продуктові та промислові магазини і наш, колись колгоспний ринок, волею депутатів перетворився в справжній торговий центр з продажу промислових товарів, а продавців зерна з овочами та фруктами, витіснили на «островок» перед базаром. Потім колишній директор ринку «смикнув», що можна трохи грошей «збить» з цих підприємців і практично силком змусив їх погодитись на будівництво павільйону на цьому «островку», що обійшлося кожному з власників до 5 000 $ США.
Звісно ж, на мої протести і обґрунтування відсутності дизайну та знищення ландшафтної привабливості площі ні міське, ні базарне керівництво уваги не звертало. Більше того, будували як і думали – безмозгло. Ні тобі проекту, ні тобі погоджень, ні тобі норм. За архітектуру цієї «споруди» я вже мовчу – тут «шнобелівська премія» архітектору міста гарантована.
І все ніби «прокотило». Але ця «ідея» сподобалась новим «хозяєвам» міста, тим хто сьогодні має реальну владу в місті. Прикинули вони: «якщо можна тим, то чому не можна нам? А так як ми кращі, то ми й підемо далі». На тому й порішили – самі-собі (або ж через своїх) прийняли рішення на виконкомі, замовили і зробили проект, такі ж «свої» їм це погодили і … 20 квітня загнали харківську бригаду (бо канівські майстри не погодились зносити людські палатки), намагаючись «водрузіть» свої магазини на людських місцях. Як би там не було, але дякуючи місцевим, рейдерського захвату частини ринкової площі рядом Канівських депутатів (Маланчевими на чолі з депутатом Болсуновим) не відбулось.
Зрозумівши, що охорона міцна, обурені депутат Болсунов під керівництвом своєї дружини депутатші Болсунової (вона ж і зам. Ніколенка з економічних питань!!!) в супроводі депутатів Маланчевих, двинулись на штурм кабінету міського голови.
Яке ж було їхнє здивування, коли вони побачили там ще й мене з відеокамерою. Юрист М. Бовшик, так взагалі згадав як моє по батькові і навіть намагався консультуватись щодо законності їхніх дій.
Але як не ховається вовк під овечою шкірою, його зуби завжди з неї стирчать. Передати, що відбувалось в кабінеті Ніколенка неможливо. Гірше «базарних баб». І було чого. Відповідно до розробленого проекту, на цьому «островку» було вирішено розмістити з десяток рядів торгових павільйонів, залишивши «вільними» поперек «островку» лише аварійний проїзд шириною 15 метрів (на якому, до слова, і пропонують розміститись тим, хто не зможе заплатити за «кіоск»). Але, як з’ясувалося, справжній інтерес до цього «будівництва» лише у одного депутата-Болсунова і його дружини-чиновника, бо саме він уклав договір з базаркомом на 6 кіосків одразу, об’єднавши їх в один магазин. Правда, «губа не дура»? Ніяких тобі аукціонів на земельну ділянку під магазин, ніяких тобі викупів землі. Навіть орендної плати за землю, яку платять інші підприємці, не треба платити – тільки ринковий збір. Та й затрат на будівництво магазину в центрі торгівлі міста ніяких – 10 метрів профілю, 4 кутники і вся архітектура. За один місяць – раз і повернув затрати. А ви, не депутати, стійте в черзі на аукціонах, вибивайте мільйонні кредити і будуйте свої «Євразії», «відбиваючи» свої затрати десятиліттями. От мудро! Не даремно його жінка завідує всією економікою міста. Що правда, чи на інтереси міста вона працює? Це ще велике питання.
Доречі, зі слів керівництва того ж таки ринку, навіть на діючому ринку повно вільних місць, не говорячи вже про те, що з 109 плануємих на «островку» «точок», лише 10 чоловік виявили бажання будувати. Решта підписали договори «прозапас». Вірніше побудує лише Болсунов, а інші поки-що не квапляться. Хіба що пізніше почнуть «доліплювати» кожен на свій лад, потім можна буде порозвішувати там для краси паперові кульки і буде у нас клаптик Китаю в центрі міста, з його невід’ємними складовими – сміттям, брудом та послідом. І радуватиме воно хіба що депутата Болсунова і його дружину – заступника міського голови з економічних питань, адже з цього виграє лише економіка їхньої сім’ї.
Доречі, Ніколенко в присутності всіх депутатів, які знаходились в його кабінеті, заявив, що губернатор вимагав навести порядок на ринку і те, що губернатор проти побудови там «генделів», на що ряд присутніх «торгашів-олігархів» (з тої ж правлячої партії) заявила – а що нам губернатор, його вимоги незаконні, – при цьому забуваючи, що саме їхні дії і проекти далекі від норм. А відтак, саме їхні дії провокують на банкрутство канівського ринку.

PS. Цікаво ще й те, що сьогодні над ринком «завис» штраф в декілька мільйонів гривень, саме за незаконне будівництво того першого «Крейсера». І якщо «хтось» захоче, то наш ринок може «нараз» стати чиєюсь власністю, адже такий штраф наш ринок «не витягне».
Ігор СУХОБРУС

У Канівському училищі готують охоронників

Зізнаюся, що не встигаю за динамікою розвитку цього училища. Місяць тому був у Кулинича (П.М. Кулинич, директор Канівського вищого професійного училища) і про підготовку охоронників не було й мови. А тут вже давно перейшли від слів до діла. Дві групи учнів по 30 осіб з Києва сидять за партами училища, готуються стати професійними охоронниками.
Дивлюся запитливо на Павла Михайловича, мовляв, як все це пояснити? Він, як завжди, хитро посміхається у вуса. І ніби виправдовуючись, пояснює:» Сорока на хвості принесла вість, що для одної поважної київської охоронної фірми вкрай потрібні професійні охоронники. За навчання кожного потенційного учня готові добре заплатити. У Києві підготовка охоронника коштує 1200 гривень.
Кулинич швидко зорієнтувався. Метнувся в рідне міністерство, благо, що училище на пряму підпорядковано Міністерству освіти та науки. Там видали дозвіл – ліцензію на підготовку в Канівському училищі охоронників. Тут же на місці, в Каневі директор знайшов професійних військових, які можуть навчити не лише як поводитися із зброєю, а і прийомів рукопашного бою, тощо, що потрібно для охоронця.
Через якийсь тиждень Кулинич зателефонував у Київ і сказав, що можуть присилати кандидатів для підготовки охоронців. У Канівському училищі для них були вже підготовлені не лише класи, а й місця в гуртожитку. Кулинич запропонував фірмі свою ціну за навчання – 600 гривень. Це був останній переконливий аргумент для приватної фірми, де вміють рахувати гроші.
Ось так тут реагують на вибрики життя. Цим і цінне Канівське училище. Тому і не дивно, що сюди охоче йдуть навчатися випускники шкіл не лише Канева і Черкаської області, а й з багатьох інших областей держави. Благо, що є Інтернет. Якраз через Інтернет вони і отримують первинну інформацію про Канівське вище професійне училище.
Кошти отримані за підготовку охоронників знову ж таки, як і в інших подібних випадках, спрямовуються на розвиток інфраструктури училища.
Іван Волошенюк для газети “Час Пік”

“Презентація” Литвинецького коров’ячого молока

З Литвинця в реалізацію торгівельної мережі Канева вже кілька місяців надходить пакетоване коров’яче молоко. Та ще яке молоко – 3,6-3,8% жирності. Таке не в кожної сільської господині, де тримають корову, є.

У столиці хіба що у величезних маркетах можна знайти таке молоко. У власника приватної ферми, звідки надходить молоко, Едуарда Переходька на душі було свято. Молоко розлите у пакети – це вже рівень, це вже не гірше, як у серйозних виробників молочної продукції. До того ж, не якась там забілена і підсолоджена водичка, а натуральне молоко, прямо з-під корови. До цього він ішов довгі 10 років. Довгих, бо не було грошей, щоб і корів купити хоча б сотню, і механізацію для ферми, і обладнання для розливу молока. Бо все це у наш час коштує великих грошей. Він сам собі створив це свято. І десь в глибині душі сподівався, що інші достойно оцінять його трудовий подвиг, не забуде Родіна. Та всього цього не було. Було інше…

Радість від вдалого старту як рукою зняло, коли замаячила перша перевірка.
Молоко з СТОВ “ТРІВІЯ” відразу ж помітив покупець. Буквально по днях росла реалізація. Народ ще не втратив смак до натурального молока. Дійшли до того, що за день реалізовували по півтонни молока і більше. Молока на фермі не вистачало.
Розмови про нове молоко дійшли до вух контролюючих органів. “Спецнази” контролерів, інакше я не можу їх назвати, тут як тут, прибули з перевірками. Перевіряли до тошноти ретельно. Не обминали жодної деталі. Видно, що тут працюють специ вищої категорії і від них можна лише відкупитися. Переходько, добре знаючи, вітчизняну систему контролю, не менше ретельно готувався, коли запускав лінію розливу молока. Знав, що прийдуть і будуть ковиряти. Все зробив, ніде пилинки не виявили. Мухи не побачили. Запах в приміщенні ферми кращий, як в деяких хазяйок на кухні. Навіть з Служби безпеки України кілька разів телефонували і цікавилися, як підприємець використовує дотаційні державні кошти, які держава виділяє тим, хто розвиває тваринництво. Про що не раз заявляв Прем’єр Азаров. Так хотілося Едуарду відповісти їм, що пропив. Але стримався. А в душі кипіло. Яка ваша справа, як я використовую належне мені законом від держави. Але зателефонували, дали зрозуміти, що в СБУ не сплять, шпигунів на фермах шукають…
Раз на місяць Переходько отримував стрес від різних спецназів. Але витримав, нікому і копійки не дав. І не тому, що скупий, а заради принципу. Страх не любить паразитів на здоровому тілі. А їх в останні роки розвелося, як вошей в старому кожусі.
Конкуренти, власники малих ферм створили таку – собі “Антанту” проти нового виробника молока
Канівський ринок молочних продуктів надійно освоєно Тут нових не ждуть і їм не раді. Звідки лише не везуть у Канів “молочку”. Не кажучи про Черкаси, Золотоношу, Кагарлик, навіть з далекого Радехова Львівської області не лінуються привозити молочні продукти в Канів. Полтавчани у Каневі почуваються, як кіт біля сметани. Всім їм страх не сподобався новий конкурент. Який у два рази небезпечніший від інших, бо він місцевий і йому легше від інших доставляти на ринок, наприклад, найсвіжіше молоко. До всього він взявся принципово доставляти незбиране, якісне молоко, якого не має в магазинах. Власники малих ферм, в тім числі і в Литвинці, які тримають по дві – три корови, почали погано спати ночами. Всі вони, не змовляючись, розуміли, що з «Трівією» треба щось робити. Почали з слова. Поганого слова, не чесного. Помічено, що час від часу по магазинах шастають якість тітоньки і розповідають, яке то погане молоко в Переходька. Його не можна ні пити, ні їсти. А щоб дитині дати?… Одні покупці скептично ставилися і ставлять до цих побрехеньок. Самі розібралися. А інші, особливо молоді мами, прислухаються. А може й справді вони правду кажуть-радять. Краще вже кип’ячене брати, нехай воно і не особливо молоко, зате проблем не буде, наслідків. Стараються з шкіри вилізти деякі жінки з Костянця, які тримають корів, а молоко продають на канівському ринку. Правда, вони навчилися і жир відбирати, і інші проводити маніпуляції з молоком. І все у них направлено, щоб надурити покупця. Про це вони мовчать – це комерційна таємниця, а для Переходька не жаліють брудних слів. Чи не так? Між іншим, на ринку, майже не можливо купити хороше молоко. Тому більшість покупців намагаються купувати молочне лише в одної господині, і яка совісніша від інших. І це ж правда! Переходька вони не злюбили за чесність, за намагання повернути на ринок Канева те молоко, яке дехто з нас пив лише в дитинстві. Виріс на ньому.
У Миронівці є господар у місті!
СТОВ “ТРІВІЯ” взялося освоювати молочний ринок сусідів – Миронівки. Тиждень возили в миронівські магазини пакетоване молоко. Легко продавали по півтори сотні пакетів. А одного дня раптом, як за помахом чарівної палочки всі магазини Миронівки відмовилися від литвинецького молока. Переходько почав розбиратися, що ж трапилося. Може молоко завезли неякісне. Продавці всі як один кажуть, що кращого молока у їхніх магазинах не було. Прості покупці просто вимагають литвинецьке молоко. Але їм заборонили чи порекомендували не брати молоко з інших регіонів. Кажуть, в області є свій молочний завод, який здатний задовольнити попит і асортимент –«КАГМА»(Кагарлик). Єдуард Переходько ще раз поїхав в Миронівку і сам переконався, що тут торгують молочними продуктами від «Кагми». Власники магазинів у довірливій розмові розповіли йому, що дана вказівка згори, щоб підтримували власного виробника. Звичайно, можна вести мову про монополію ринку, про порушення законодавства про вільний ринок… Але офіційно жоден підприємець в Миронівці про це не заявляв протесту. Просто в Миронівці є господар. І видно з ним рахуються жителі міста, в тім числі і підприємці. Переходько каже:» Звичайно, я можу обурюватися, що втратив миронівський ринок. Але не можу не поважати міську владу Миронівки».
Я провів аналогію в думці з Каневом. Щоб Ніколенко так поступив. Це просто не реально. Найперше, він перелаявся з більшістю підприємців, коли “нагинав” їх, щоб давали гроші на Привокзальну площу. Одне слово, у Каневі торгують молочними продуктами із Черкас, Золотоноші, Софіївки, Кагарлика, Полтавської області, навіть з далекого Радехова сюди натоптали доріжку молочники. А свій виробник тут відчуває себе ізгоєм.
Та що там молоко. А пригадайте, як всі ми разом «задушили» канівський хлібзавод. Колись в Каневі виробляли краще пиво в регіоні. За ковбасами, які смажив Олександр Малінський черги стояли. І це все тому, що останні 25 років в Каневі не було і немає справжнього господаря.
І, нарешті, про порядки на молочній фермі СТОВ “ТРІВІЯ”
Тут утримується 100 дійних корів. Коли утворилося СТОВ, то у Переходька було 50 власних корів. З’явився співзасновник Старіков Станіслав Дмитрович. Він вніс свій вклад. І таким чином на даний момент на фермі 100 корів, 37 телиць, які через 6-7 місяців стануть коровами і поповнять молочне стадо. А в перспективі тут хочуть мати не менше 300 корів. Ще є 40 телят.
Продуктивність корів – 4, 550 літрів молока в рік. Закупили останнім часом сім’я американських і канадських биків, з продуктивністю 7-8 тисяч літрів молока в рік.
Як формувалося стадо. Коли прийшов інвестор, закуповували корів лише в спеціалізованих господарствах. Це робилося для того, щоб на ферму не занести якусь хворобу.
Про чистоту, санітарний стан не говоритиму. Самі бачите на фото, які тут чисті корови. Скажемо, що доступ до стада, навіть коли корови на випасі і на фермі, обмежений. Постороннім вхід на ферму суворо заборонено. Корів порають три доярки. Всі вони пройшли медогляд. У кожної є санітарна і медична книжки. Тут є за правило, що корів повинні доглядати здорові люди. Профогляд працівників ферми проводиться регулярно. Підприємство утримує ветеринарного лікаря з вищою освітою. Це Віхарєв Андрій Петрович. Сам з Литвинця. Тут працює 3-й рік. Він головна особа на фермі. Його вказівки виконуються безоговорочно, навіть власниками ферми. Але і обов»язки на нього покладені особливі. Найперше, він відповідає за здоров»я кожної тварини. На кожну корову тут заведено ціле досьє. Кожна відмітка про лікування чи про профілактику письмово фіксується. Для цього заведено кілька спеціальних щоденників. Один з них, Журнал реєстрації хворих тварин. Кажуть, коли росіяни перевіряли якість українського молока, з якого виробляються тверді сири, то перше, що просили показати, якраз журнал реєстрації хворих тварин. Де не було такого журналу, навіть говорити нічого не хотіли. І справді, це надзвичайно цінний документ. Думаю цікаво буде дізнатися, які тут хвороби фіксуються: діаспенсія( пригніченість тварини), абсцес ділянки вимені, бронхопневмонія, ендометрит, мастит… Як ви розумієте, мене найменше турбувала бронхопневмонія (тварина застудила горло), а такі серйозні захворювання як туберкульоз, лейкоз – масові захворювання корів останніми роками. Від цих корів взагалі не можна молоко реалізувати в продаж. Крім свого ветлікаря, на ці небезпечні хвороби корів контролює Державна ветлікарня. За 9 років існування ферми тут не було жодного випадку захворювання корів на ці небезпечні хвороби. Додаткову інформація про здоров’я корів на цій фермі можна довідатися в головного державного ветеринарного інспектора Ю.М.Бовшика.
І все таки тварини тут хворіють. Хвору тварину виділяють із головного стада. Для таких тварин тут створено спеціальне відділення. Після проходження курсу лікування, молоко від цих тварин ще три дні після лікування використовується лише на випування малих телят.
Багатьох турбує, що останнім часом для лікування тварин використовують антибіотики, які можуть потрапити і в молоко. Як розповів ветлікар, антибіотики вони користуються у крайніх випадках. Та і антибіотиків в його медпункті практично немає Ми виявили лише пів флакона антибіотиків, які були закуплені кілька місяців тому. Тут намагаються лікувати тварин мазями, спеціально приготовленим на травах настойками. Одне слово, народними методами лікують.
Якість молока
Найперше, за цю позицію також відповідає ветлікар У його підпорядкуванні лаборант, яка визначає якість молока за такими показниками: жирність, на білок, кислотність, щільність, вміст води, температуру. Кожна партія молока перевіряється. Результати заносяться в спеціальний журнал. Між іншим, товариство до 700 л. молока продає Золотоніському молокозаводу. Там також визначають якість молока за цими показниками. Розходжень немає.
Я гадаю, що спеціалістам буде цікаво познайомитися з показниками аналізів. Отже, жирність -3,6-3,8%, кислотність – 17, температура – + 6, сухі речовини – 11,7, загальна бактеріальна забрудненість – 350-400 ( при вищому сорті молока – від 300 до 500), густота молока – 31\28, вміст води -0, кількість соматичних клітин – 213 тис.\см3( у молоці першого сорту допускається 300-500). Ось тепер зрозуміло, чому Переходько не підстраховується і не кип’ятить молоко. Маючи такі показники, можна спокійно спати. Подумалося ось що, чи кожна хазяйка, яка продає молоко на ринку хоч раз чула про такі показники молока. Я не впевнений в цьому.
Що ще додати до побаченого і написаного? Я не знаю, що ще треба людині, щоб вона повірила.
Від редактора. Я найбільше боюся, щоб у людей виник якийсь сумнів щодо цієї публікації. Я не раз своїми безкомпромісними публікаціями доводив, що пишу правду, яка б вона не була. І це не я кажу, а читачі. Тож маю право на вашу довіру.
Чому я взявся за цю статтю? Хтось скаже, щоб заробити. Не приховую, що за це може отримаю якусь винагороду. Принагідно зауважу, що за друк газети треба щоразу платити і немалі гроші. А в мене ніякої підтримки, крім читацької, немає. Але якось би обійшовся б і без молочних грошей. Достатньо продаю газет. Тут вже справа принципу. Вся ця історія просто зачепила за живе. Скільки вилито бруду на людину, яка не краде, не п’є, а доїть молоко, утримує корів. Чесно робить свою справу. Яка намагається нам повернути смак живого молока. Чи варто про таке писати, чи варто людям казати, очніться, де ж ваша совість. Не лийте бруду, де його немає. Всі ми в останні роки як очмаріли, живемо за рекомендаціями реклами з радіо та телебачення. Ми не бачимо того здорового, доброго, що інколи таки з’являється. Я вже мовчу про підтримку таких одинаків. Тому кажу, що не лише треба нам всім миром підтримати таких як Переходько, а й клопотати перед Президентом України, щоб нагородив його за трудовий подвиг зіркою Героя України. Отаких треба нагороджувати. Чи не правду кажу?
Андрій ЗЕЛЕНЕНКО,
Головний редактор газети “Час Пік”

*** №16 19 КВІТНЯ 2012 РОКУ ***

КОЛИШНЬОМУ ГОЛОВІ КАНІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ МИКОЛІ ЛИСУНУ ДАЛИ ДВА РОКИ ТЮРМИ, УМОВНО

І ВСІМ “ХАРАШО”!
Працюючи головою РДА в Канівському районі при В. Ющенку, Микола Олександрович надто вже щедро обділяв шановне багате українське демократичне, надоїдливе і нахабне панство земельними наділами в основному в курортних зонах Дніпра. Правда, на нього напосідав інший представник адміністрації Президента – губернатор Черкащини пан Черевко.
Лисун особисто автору цих рядків не раз казав, що все те до добра не доведе. І як у воду дивився. Коли він втратив імунітет голови РДА, ним відразу ж зацікавилися правоохоронні органи. Наші органи, напрочуд, тонко вміють тримати ніс за вітром… І успішно довели справу до суду.
Символічний вирок суду можна пояснити тим, що і зараз при владі сидять такі ж смертні, які також хочуть мати клаптик землі ближче до Дніпра. А як відомо, ворон ворону око не виклює. Полякали пана Лисуна. Розіграли для народу мелодраму, яка називається правосуддя і відправили підсудного на власну пасіку. А хто украв незаконним шляхом ділянку землі, звісно, залишається господарем тієї ділянки. І всім «харашо»
Кор. газети “Час Пік”

Екстрадовано з Росії жителя Канева, який крав майно із товариств Канівського району

За інформацією прес-служби прокуратури Черкаської області, на контролі прокуратури області перебуває хід досудового слідство у кримінальній справі порушеній стосовно громадянина Б., якого у березні 2012 року екстрадовано з території Російської Федерації до України.
Зокрема, вищевказана особа протягом липня – серпня 2007 року у складі організованої групи, вчинила крадіжки майна на загальну суму понад 245 тис. грн., яке належало одному із товариств Канівського району Черкаської області. За вказаними фактами органами внутрішніх справ порушені кримінальні справи, а учасники злочинної групи затримані в порядку ст. 115 КПК України. Відносно обвинуваченого Б. винесено постанову про оголошення його в міжнародний розшук.
Таким чином, «втікач» переховувався від органів досудового слідства протягом 4 років, та у жовтні 2011 року його затримано правоохоронними органами Російської Федерації. За результатом цього прокуратурою області надано доручення органу досудового слідства щодо підготовки матеріалів на екстрадицію з території Російської Федерації до України, яке в подальшому направлено до вказаних компетентних органів.

ЧИ НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ КАНІВЧАНАМ ІТИ В ПУСТЕЛЮ СІНАЙ РОЗУМУ НАБИРАТИСЯ?

Є пропозиція Канів приєднати до Литвинецької сільської ради
Литвинецька сільська ради розглядає заяви про виділення земельних наділів під будівництво по вул. Маяковського в Каневі. Це там, де були городи. І там де вже стоять два недобудовані будинки і навколо них ще не вщух скандал. Ця земля належить Литвинецькій сільській раді. Литвинці вирішили, очевидно підзаробити і декілька ділянок вже передали і передають у власність громадянам України, скажемо так, які мають повне право там будуватися. І гадаємо, що вони цим правом скористаються ще цього року…
Які можуть бути претензії до Литвинецької сільської ради? І взагалі, канівчанам краще мовчати, бо більша половина міста розташована якраз на землях цієї сільської ради. А литвинці приймуть згаряча рішення і доведеться канівчанам іти в пустелю Сінай, розуму набиратися, коли до цього часу не зуміли порозумітися щодо меж між Каневом і цією сільською радою.
Кор. газети “Час Пік”

Під Горобіївкою з електротрансформатора невідомі злили масло

Однозначно, що зловмисники знаються на електриці, коли полізли в діючий трансформатор. Інше, для чого їм понадобилося трансформаторне масло, важко сказати. Його в автомашині не використаєш, хіба що стовпці дерев’яні ним можна обробити, щоб довше простояли в землі.
Підприємству нанесено збитків на декілька десятків тисяч гривень. Якщо б сталася аварія і трансформатор згорів, то кілька сіл залишилося б без електричного світла. Не чіпайте трансформаторів!
Власна інформація

АНОНСИ

Анонс. КП »Міський Ринок» закрито. Хто взяв на себе відповідальність на відкриття ринку. І які можуть бути наслідки.
Анонс 2. з третьої спроби жителю Канева вдалося таки повіситися.
Анонс 3. Прийшов з армії, сів на мотоцикл і розбився на смерть. С.Келеберда. Читайте у наступному номері

Шановні жителі Канівщини!

У м. Каневі за адресою: вул. 206 Дивізії,1\12 ( поруч з магазином (“Маркет – “СПАР»”) щоденно з 9.00 до 15.00 працює громадська приймальна Канівської районної організації Політичної Партії “Фронт Змін”.
Тел.: (096) 132-95-35. Телефон “Гарячої лінії”: (096) 186-01-40 (24 години на добу).
На нашій інформаційній вітрині Ви можете ознайомитися із звітом депутатів місцевих рад від Політичної Партії “Фронт Змін”, новинами у ЗМІ. Наша кава по- львівськи. Заходьте.

Ідеальна можливість привести Канів у Божий вид з’явилася раз у 200 років. Місцева влада цього не «прочувствовала», а Канів так і залишиться “захолустьем”

Не за себе, за Канів сумно. Щойно ознайомився з Указом Президента України Віктора Януковича “Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200 – річчя з дня народження Тараса Шевченка”. Гадаю, що керівництво держави, зокрема Президента ні в чому і дорікнути. Хочу сказати більше, жоден президент України за всі роки незалежності не зробив скільки для відродження слави Шевченка, як Віктор Янукович. Мільйони гривень були ним ініційовані на закінчення ремонту музею на Чернечій горі, мільйони гривень було освоєно на порятунок Гори від ерозійних процесів. Новий автовокзал для Канева і реконструйований приплав біля Чернечої гори, нові дороги до Чернечої гори. – це також ініціативи Президента Януковича. Цього року має будуватися автобан, який проляже через Канів. Значення цього проекту важко переоцінити. 4-5 мільйонів гривень виділено на впорядкування останнього шляху Кобзаря… І ось черговий Указ по відзначенню ювілею Шевченка. Звичайно, що в заходах згадується і те, що має робитися до 2014 року в Каневі. Кидається у вічі те, що Президент пропонує у Каневі відкрити повноцінний вищий гуманітарний навчальний заклад. Ознайомився з цим проектом і подумав, з якими потугами створювалися вищі навчальні заклади в обласному центрі Черкасах. Обласна влада з шкіри вилазила, щоб створити кілька таких вузів. Ніби і вже є такі вузи, навіть університет Б. Хмельницького. Але всі викладачі поважних ВНЗ скептично ставляться до периферійних вузів і до цього університету, і до того на якому рівні тут готуються кадри. З цього приводу пригадалося випадково побачене мною на Хрещатику в Києві оголошення, де фірма запрошувала на роботу випускників вузів і при цього зазначила: випускникам Переяслав – Хмельницького, мабуть також університету, послуги не пропонувати. Подібний бойкот серйозні фірми оголосили і так званим черкаським вузам з кричущими назвами. А чому? Та тому, що і тихій провінції Черкасах, яку ще років 40 мало хто знав, що на карті існує взагалі таке містечко, не може бути повноцінного навчання, який би відповідав рівню вищого навчального закладу, наприклад, вузів Києва, Львова, Харкова чи Донецька, я вже на кажу про Москву чи Пітер, Оксфорд чи Кембридж…. І ніяке тут порівняння не підходить тому, що В Черкасах ніколи не було і немає викладацьких кадрів. Можу років через 50 і будуть, а зараз немає. У Черкаси професорів і кандидатів наук збирають не лише з усієї України, а й з всього СНД. А тиняються від вузу до вузу хто? Та ті професора, які серйозним вузам не потрібні. Ось чому у Каневі не може бути повноцінного вищого навчального закладу. Для цього немає основи. Можна побудувати розкішні навчальні корпуси, а викладати нікому.
І все ж Президенту підсунули цю напівавантюрну ідею. Підсунули, бо треба було щось підсунути, адже це Канів! Навіть в Києві це розуміють, а в Каневі ні. І я впевнений, що Віктор Федорович розуміє всю пікантність ситуації, але не викреслив цього пункту. Чому? Та тому, що до такої визначної дати в Каневі треба зробити щось значиме, знакове. І не так, можливо для Канева, як для всього світу, де знають і шанують Шевченка.
Ось чому так прикро, що місцева, канівська влада, не відчула важливості 200 – річчя народження Шевченка і не зуміла приготувати для Президента ті заходи, які справді потрібні і в першу чергу люду, який мешкає в Каневі. Вона і не могла це зробити. Для цього потрібен рівень, для цього потрібно бути справжнім патріотом України, знати і розуміти Шевченка. А тепер подумайте, який рівень нашого міського голови і все стає на звичні місця.
Не за себе смуток огортає душу, за Канів жура давить. Таке прекрасне географічне розташування міста. Така природа навкруги. Там сам Дніпро чого вартий! Такі рельєфи. Та цей клаптик землі можна зробити маленькою Венецією.
Коли готувалися заходи Президента, канівській влада треба було днювати і ночувати в адміністрації Президента. Потрібно було, а що конкретно потрібно? Я твердо переконаний, що місцева влада і сама не знає, що з цим Каневом робити. Як рвалися до влади. Прийшли. А що далі? Не знають. Звідси і беруть початок всі негаразди канівської влади. І громада мовчить. Кожен у своєму кутку жує скибку соціального хліба, а багатші ще й з маслом. Є ж в Каневі розумні, талановиті люди, які здатні на революційні дії щодо відродження міста, які здатні на талановиті проекти. Є! І всі мовчать. Всі оглядаються на Ніколенка. Не в докір Віктору сказано, але він природно не здатний на особливий крок. Тим паче, коли йдеться не про особистий бізнес…
Відзначимо якось ми славну річницю народження Тараса Шевченка в 2014 році. Свідоміші, патріотичніші, побувають того дня на Могилі; хтось навіть букетик покладе на могилу цього великого страждальця, а потім всі розійдуться по своїх кутках, щоб забути про Шевченка, про Канів, а будуть думати як посадити “картошку”, а бізнесмени, як дорожче продати гнилого оселедця. Життя продовжується? Що це в чортового батька за життя!!!

В. ЯНУКОВИЧ ПРОПОНУЄ ДО 2014 РОКУ СТВОРИТИ В МОШНАХ МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, А В КАНЕВІ – ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ

З метою гідного відзначення у 2014 році 200-річного ювілею видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, підтримки заходів із вивчення і популяризації спадщини Великого Кобзаря в Україні та за її межами постановляю:
1. Оголосити в Україні 2014 рік Роком Тараса Шевченка.
2. Координаційній раді з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка за участю Організаційного комітету з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка забезпечити організацію та координацію заходів із проведення Року Тараса Шевченка.
3. Кабінету Міністрів України:
1) забезпечити здійснення в рамках підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка заходів, зокрема, щодо:
– широкого відзначення міжнародною спільнотою 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, зокрема у Російській Федерації, Республіці Казахстан, Литовській Республіці та Республіці Польща;
– організації та проведення у 2014 році всеукраїнського Шевченківського форуму «Свою Україну любіть!» та Шевченківського міжнародного літературного конгресу;
– розроблення та затвердження державної цільової програми «Шевченківський дім»;
– створення логотипа відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка для використання під час святкування цього ювілею в Україні та за її межами;
– започаткування гуманітарного проекту «Шевченківські читання»;
– завершення видання повного зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах та «Шевченківської енциклопедії» у 6 томах;
– здійснення факсимільного видання рукописних збірок творів, альбомів та листів Т.Г.Шевченка;
– видання «Кобзаря» іноземними мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, російською, польською, казахською, литовською, літопису життя і творчості Тараса Шевченка, альбому репродукцій художніх творів Тараса Шевченка, каталогу повернутих в Україну документів і матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю Тараса Шевченка;
– започаткування Міжнародного фестивалю хорового співу у м.Каневі Черкаської області;
– запису хорових творів на слова Тараса Шевченка;
– завершення створення художньо-просвітницького серіалу про життя та творчість Тараса Шевченка;
– проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка та його філіях у місті Києві – Літературно-меморіальному будинку-музеї Т.Г.Шевченка та Меморіальному будинку-музеї Т.Г.Шевченка, а також обладнання приміщень цих музеїв сучасними засобами охоронної сигналізації та музейним устаткуванням, створення інтерактивних музейних експозицій;
– опрацювання питання щодо надання підтримки діяльності Музею-квартири Тараса Шевченка в м.Санкт-Петербурзі (Російська Федерація);
– спорудження до 2014 року пам’ятника Т.Г.Шевченку у м.Астані (Республіка Казахстан);
вивчення стану об’єктів, що знаходяться в Україні та за кордоном, пов’язаних з ім’ям Т.Г.Шевченка, вжиття в установленому порядку заходів щодо їх збереження;
2) опрацювати питання щодо проведення відповідних урочистостей на рівні Організації Об’єднаних Націй, зокрема проведення міжнародної Шевченківської конференції, а також включення до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2014 рік відзначення ювілею Тараса Шевченка;
3) вжити разом із Київською міською державною адміністрацією заходів щодо створення в установленому порядку музею Кирило-Мефодіївського товариства;
4) опрацювати разом із Черкаською обласною державною адміністрацією питання щодо створення у м.Каневі, зокрема, вищого навчального закладу з підготовки фахівців гуманітарного профілю, Співочого поля біля підніжжя Тарасової гори, спорудження Тарасової церкви, а також Музею Тараса Шевченка у с.Мошнах Черкаської області;
5) забезпечити в установленому порядку фінансування заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:
1) доопрацювати регіональні плани заходів із підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка, передбачивши, зокрема, проведення ремонтних і реставраційних робіт, робіт з благоустрою і впорядкування об’єктів, пов’язаних з ім’ям Тараса Шевченка;
2) сприяти в установленому порядку громадським та благодійним організаціям у їх діяльності щодо вшанування пам’яті та популяризації творчості Тараса Шевченка, зокрема встановлення пам’ятників Т.Г.Шевченку, оновлення експозицій музеїв.
5. Державному комітету телебачення і радіомовлення України забезпечити широке висвітлення заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.

Канівська влада наочно демонструє на своїх бігбордах, як вона ставиться до пам’яті Тараса Шевченка.
Варто глянути на ці фотознімки і все стає до прикрості зрозуміло. До того ж, у “Заповіті” Т.Г. Шевченка
не обійшлися без помилок. Оце вам ще один штрих до інтелектуального рівня міської влади.

Кадри вирішують все, майже все
Михайло Кулєшов – головний інженер Канівського водоканалу
Не просто далася ця посада колишньому першому заступнику міського голови Канева М.Ю. Кулєшову. Важка була його дорога до цієї поважної посади. А може це і на краще. Михайло Юрійович не буде втрачати час на вивчення колективу, на освоєння роботи, на адаптацію, а з першого дня почне завойовувати авторитет в цьому високопрофесійному і дружньому колективі, кращому на всіма рейтингами комунальному господарстві України. Михайло Юрійович додасть слави підприємству. Це буде його незаперечний плюс. Він ще раз після Канівського РЕМу проявить бійцівські якості кризового менеджера. Інакше не було сенсу йому йти на цю посаду.
Наш кор.

А чи полюблять вдруге Губського канівчани?
Сергій Тулуб не в захопленні від нардепа Богдана Губського, який вкотре «полюбив» виборців Канева і Канівського району
Очевидно, як два на два буде чотири, що пан Богдан мітить знову потрапити після жовтневих виборів в залу Верховної Ради в іпостасі народного депутата з канівського трампліна. Дуже вже він зачастив у Канівський регіон. Найнезначніша подія – а Богдан тут як тут, та ще й не з порожніми руками…
Правда, це його особисте право, якщо його керівництво Верховної Ради відпускає у такі вояжі.
А ось губернатор Черкащини Сергій Тулуб не особливо задоволений активністю Губського. Він порахував, що за останній час Губський на обласному радіо, телебаченні виступив у 5 разів більше від губернатора.
Якщо це і справді так, то якому губернатору такий моторний чоловік сподобається. І Губського можна зрозуміти. Йому так хочеться з депутати, хоч сядь та й плач, якщо не візьуть.
Власна інформація

Політична трибуна
В.А. Гресь балотуватиметься по Лівобережжю у Верховну Раду від опозиції
Що можна сказати про цього кандидата. Кандидат радянського зразка. А зараз це немаловажно. У народі все більше цінується все радянське, в ті числі і кадри радянського гарту.
В.Гресь людина виважена, степ енна. На авантюру він не здатний. Водночас, має здатність вирішувати проблеми. Має хороші напрацювання, знайомства. Цей досвід йому дався, коли він працював головою Черкаської обласної ради.
Власна інформація