Останнім часом мене багато запитують, чому я не друкуюсь в газетах, чому мовчу, чому не обурююсь на ті події, які відбуваються в місті. Певно люди вже звикли до того, щоб прочитати в газетах про те, чим самі не задоволені. Проте самим про це висловитись вголос нікому не хочеться. Хіба що на кухні з сусідом пофілософствувати … ну максимум в автобусі, і то лише тоді, коли кондуктор чи водій нагрублять.
І коли це спостерігаєш, складається враження, що всіх все влаштовує. А якщо народ влаштовує, то ті одинаки, які все ж таки обурюються діями влади, виглядають, м’яко кажучи, диваками.
От і виходить: народ мовчить, «диваки» мовчать, реальної опозиції в канівській владі серед депутатів немає, а провладна більшість депутатів таке чудить, що на голову не надінеш. Які не візьмеш питання, вирішені депутатами, так і дивишся – то свату, то брату, то собі коханому.
Як тут не згадати слова Великого Аркадія Райкіна: «Дурють нашого брата, ох і дурють». І не просто «дурють», а не гнушаються навіть відвертим порушенням законів при «протягуванні» «своїх» питань.
А щоб було зрозуміло канівській громаді чого це варто, переведу це в гроші:
05.04.2012р. всіма депутатами Канівської міської ради, які знаходились в сесійній залі (а це близько 42 осіб, за винятком депутата Скорини, Коржова та Сандиги), було проголосовано рішення про виділення 4 особам (засновникам кооперативу «Дніпровські сади» (які звісно ж лише виконавці волі деяких депутатів Канівської міської ради)) 6,5 га канівських земель біля дренажного каналу (відразу за дрібно гуртовою базою), комерційна вартість яких складає близько 1млн. 500 тис. гривень!!!
Проте не менш цікава історія, як саме вдалася ця «оборутка» секретарю Канівської міської ради О.Калніболоцькому та голові земельної депутатської комісії Є.Маланчеву, якою вони міцно тримають за одне місце практично кожного міського депутата, адже тепер всі вони причетні до скоєного грубого порушення Закону.
А події відбувались так: ще будучи депутатами попереднього скликання Калніболоцький і Ко намагались урвать для себе земельки. Спочатку ці «громадські діячі» поклали око на шмат землі біля туристичної бази «Канів». проте їхні плани зламав Ющенко, розмістивши там парк скульптур, потім на Маяковського, а от зараз реалізували свою «ідею фікс» біля останнього вільного місця на березі водоймища. Ви тільки згадайте, раніше кожен мешканець міста міг виїхати «на воду» будь-де, а сьогодні немає жодного місця, куди б можна було виїхати на берег. Всі береги вже приватні. І не кого-небудь, а депутатів та наближених до них.
Однак Калніболоцький (який лише в 2010р. отримав диплом про закінчення середньої школи) якимось чудом зрозумів, що тільки «стихаря» і лише тільки «зацікавивши» кожного депутата шматком землі, зможе «протягнути» це питання на сесії міської ради. Але, як грім серед ясного неба, Ніколенко відмовився виносити це питання на голосування, вмотивовуючи своє рішення тим, що воно не підписане ні юристом Канівської міської ради, ні профільним заступником міського голови Ренькасом, що є грубим порушенням регламенту (Закону). І тоді ці «діячі» пішли на хитрість: оголосили перерву, відвели Ніколенка «в сторону», «пошептали» йому і вернулися в сесійну залу. Щоправда вже без Ніколенка. А прибравши останній «бар’єр», Калніболоцький заявив, що тепер він виконуючий обов’язки міського голови і ставить на голосування це питання. Без обговорення, незважаючи на попередження депутата Сандиги про порушення регламенту (Закону), не давши виступити нікому з мешканців м.Канева (мені так взагалі шляхом голосування заборонили виступати по цьому питанню) проголосували за наділення собі коханим земельки для будівництва маєтків.
От вам і відкритість влади, робота депутатів на громаду, клопоти про наповнення міського бюджету, думи про розвиток міста.
Причому їхнім основним «тезисом» звучало: «Нехай краще нашим, ніж комусь з киян. Проте (забуваючи сказати «нам») і не враховуючи, що з киян можна було б взяти великі гроші. Хоча вже ходять по місту чутки, що ті ділянки вже продаються по 700 доларів за сотку.
А ви, шановні канівчани, кажете, що вас все влаштовує. То може й так … може це я щось перебільшую.
Вагомим «аргументом» для Калніболоцького з Маланчевими є наявність у мене земельного пая. Але я отримав його чесно і використовую за призначенням – вирощую сільгосппродукцію. А коли було постало питання щодо пошуку місця для будівництва нового кладовища, я на сесії Канівської міської ради пропонував її безкоштовно, якби лишень не будували його навпроти існуючого, щоб не робити в’їзд в наше і так депресивне місто, через кладовище. Проте депутати відмовились, адже це Сухобрус пропонував.
Тепер на тій земельній ділянці ми плануємо відродити козацьке селище, розробили проект, надали його на розгляд губернатору Черкаської області, який 06.04.2012р. на гуманітарній раді у Президента України озвучив план розвитку Канівщини, в т.ч. і наші пропозиції.
«Курка Ряба» забирає у нас навіть воду, а взамін залишає лише бруд і заражену екологію, проте курячі лапи в наших магазинах дефіцит.
Напевно така вже наша доля, що з споконвіку всі «Канівські начальники» та мери «залетні». Жодного нашого, канівського. То Звенигородський, то Катеринопільський, то Донецький, то Миронівський. І ні до кого не підступись. Всі напищені та задиракуваті. А як і потрапиш на прийом, то все одно без толку.
А був би місцевий, то прийшов би хтось до батька-матері та й розповів, якого отприска виховали. А так … свисти собі в поле …
Так от і в цій ситуації. Вже два місяці ходжу по магазинах в пошуках звичайних «курячих лап», а у продавців відповідь одна – в продаж не поступають, їх всі відправляють на експорт. Сміх та й годі. Чи то вже ті європейці так голодують, що їм українських курячих лап не вистачає, чи то на «Рябі» вже глузують з нас, мов вам вистачить і курячих (вибачаюсь) посліду та смороду, чи й справді це такий супердефіцитний продукт? Але якби там не було, а канівчанам, зокрема власникам собак, сьогодні їх годувати нічим.
От і вирішив я наочно продемонструвати власникам «Курки Ряби», що таке голодні пси – взяти і провести акцію біля контори «Нашої Ряби» разом з нашими вихованцями, може хоч їх почують.
Так що шановний (директор) вважайте цю статтю гумором, вважайте глупістю, але якщо курячих лап в наших магазинах в найближчий час не з’явиться, то доведеться догавкуватись їх появи біля ваших вікон.
І.Сухобрус
Щотижнева обласна соціально-політична газета "Час Пік" 