Я так вважаю

Загалом наше місто цікаве не лише тим, що в ньому знайшли своє останнє пристанище видатні історичні постаті та красивими Дніпровськими берегами, в ньому стільки сюжетів та персонажів, що Ільфу й Петрову і не снилося. Взяти хоча б того ж таки Ренькаса. При владі все своє зріле життя. Причому при будь-якій. І воно б може і виглядало нормально, якби Ренькас був (якби ж то був?) просто хорошим спеціалістом в своїй галузі. А то ж «набудував» в місті «генделиків» і «курятників» та ще й асоціював себе як політик «старої» команди. Бив себе в груди, що з Ніколенком ні-ні, а тільки Ніколенко пальцем поманив, так зі свого «спостережного пункту» (кафе «Сніжинка») «в припряжку» до нього побіг. Спочатку став (з)раздиком, а пізніше і першим «замом». Зрозуміло, що у багатьох канівчан це викликало іронічну посмішку. У мене теж звісно відношення до Ренькаса – «опозиціонера» і «принципового» політика, відразу змінилось. Не тому, що Ренькас давно впав в моїх очах і як архітектор, який лише загадив місто, і як «політик-тушка», а тепер ще і як мужик, поведінка якого гідна доброго ляпасу.
Я в житті бачив багато засранців, багато негідників, але такі собі «ренькаси» виявилися на вершині мого списку «обурення». І як би мені не хотілося, але я вимушений погодитись з автором статті надрукованій в газеті «Час Пік» – «сцикуни, вони є…!!!»
Або взяти Калніболоцького. Хоча ні, тут «взяти» нічого…
Але те, що ці «діячі» «сотворили» з вокзалом прокоментувати необхідно.
Ви запитаєте, чому сьогодні в Каневі в сфері автобусних перевезень панує хаос і безлад?
Відповідь однозначна тому, що комусь там «з верху» канівської влади це потрібно. А так як сьогодні це Калніболоцький (доречі, він був «головним» в цьому питанні і при Ніколенку), то він і буде за це відповідати.
Хоча навести лад в цій сфері було найпростіше: відпрацювати чіткі «правила гри» і запровадити жорстку міру відповідальності за їх порушення. І ще одне – чесно проводити конкурси. Бо саме з цього і розпочинається система корупційних схем в Каневі.
Судіть самі, яким чином можливо досягнути чесності на конкурсі, якщо підлеглі власника підприємства учасника конкурсу є членами конкурсного комітету. І про це не лише знають всі члени конкурсного комітету. А це чітко нібито заборонено законом.

Тепер попунктно:
Будували наш «старий» вокзал, як і сотні інших, по типових кресленнях, ніби у фільмі «Іронія долі …». Але з нашим «іронія» відбувалась справжня.
Спочатку Гончарова «нагнули» надати родичу Пачесюка в оренду частину навісу «старого» вокзалу. Потім, за безпосередньої участі О.Калніболоцького та Є.Маланчева, родичу Почесюка виділили землю під цим «навісом». При чому виділили спочатку безкоштовно. Потім «діячі» «оцінили» цей клаптик в копійки, а коли запланували вокзал зносити, зобов’язали Гончарова сплатити родичу Пачесюка понад 300 000 грн. коштів акціонерів ВАТ «Черкаси ОПАС».
І все ніби на благе діло – покращення сервісу для пасажирів. При всьому цьому «старе» приміщення Автовокзалу було вже замортизоване, тобто з нульовою вартістю. А від цього і сума вокзального збору на канівському вокзалі була найнижчою серед ОПАСів України.
Ну а потім, за недільку, добротне приміщення, за особистим «сприянням» В.Ніколенка, зрівняли з землею, поховавши не лише надію молоді на сучасний спортивний зал, а і надію всіх пасажирів на мінімальний вокзальний збір.
Та і кишені акціонерів ВАТ «Черкаси ОПАС» «схудли» на майже 3 млн. грн.. А це не лише Гончаров – це сотні простих мешканців Черкащини. Щоправда, Гончарову прогарантували великі преференції і мінімальні оплати за оренду кас та залу очікування в новому вокзалі. Скажу відверто, я його попереджував – збрешуть.
Так і сталося. Тільки і вини працівників ОПАС зменшувати не потрібно. Адже саме вони не прийняли належних мір для «калніболотців», які під супроводом Смаголів, колонами водили пасажирів до «Спару» та за інші кути. А розбалувавши пасажирів та розбещивши нахаб, нажили собі смертельних ворогів. От тепер і мають клопіт.
Що ж до диферанців Маланчева з Калніболоцьким, то, на місці Гончарова, я б вже давно розірвав з ними договір. А без нього їм «торба»! По закону «торба». Бо при проведенні конкурсу перевізник бере на себе зобов’язання проводити посадку пасажирів виключно на атестованому автовокзалі.
Тепер по Калоновській касі: все це незаконно, я вже мовчу за мораль. І єдиною метою цих «ділків» є план «вижити» ОПАС з приміщення Автовокзалу і «клепати» білети на свої автобуси виключно до Бобриці та до Грищенців, а решту збирати з пасажирів в автобусах, як це в них вже називається все одним словом – афера.
Тепер все: спасує Гончаров, не дасть «по вухах» нахабам – втратить і орендований вокзал. А з ним і люди втратять елементарне відчуття законності. Потім вони звикнуть до того, що до деяких суддів з цього ж «клану» без хабара не завітати, потім і до мера, а пізніше і до інших чиновників. А це вже страшніше будь-якого дефолту, яким сьогодні лякають Україну при вступі до лав Євросоюзу. І лякають нас такі собі калніболоцькі з маланчевими, бо тоді ні в кого з них не буде можливості шахраювати з державою і пасажирами.

І.Сухобрус

Чи не гикається владі, коли водії гицають по ямах на дорозі між Бобрицею та Потапцями?

Напевно кожен чиновник любить, коли його хвалять. Посміхається він навіть тоді, коли заслуга не його, а лаври йому. Особливо радіє його душа, коли це робить старший за нього чиновник. А якщо про його «заслуги» ще й з партійної трибуни проголосять, так прямо з кріслом ввись злітає.
Проте, не дай Боже, коли про нього щось «крамольне» надрукують (особливо якщо це питання пов’язане з обслуговуванням майбутнього електорату), тут все. Піт – струмком. Кожен телефонний дзвінок – передінфарктний стан. А підвищений голос «першого боса» – клінічна смерть.
Щоправда, до виборів їх триматимуть «на місцях». По-перше, зараз вони самі «рвуть жили», щоб вислужитись. Будують «повітряні замки», обіцяючи виборцям «золоті гори» і запевняючи їх (народ), що вірнішої істоти за них не існує у всьому всесвіті. А по-друге, хтось же повинен потім відповідати за програні вибори.
Але все це тільки до виборів. Потім знову все забувається і на довгі роки чиновники заспокоюються. Їх навіть ніхто не згадує.
Проте дорожнє начальство я особисто згадую постійно як мінімум тричі в тиждень, двічі на день – коли їду до Києва і коли повертаюся з нього. Як тільки виїхав за Бобрицький поворот, так і бажаю їм «доброго здоров’я», а як повертаюсь, так «хороших снів», аж щелепи підскакують, так згадую. Їм би так поїздити, та ще й бажано на власних автомобілях, а потім би ще й рахунки за їхній ремонт в рамки над ліжком почепити у їхніх «шарових» квартирах.
І думаю, цього їм бажаю не один я.
А вибори вони програють в будь-якому випадку. Якщо точніше, то вони вже їх програли. І це стосується не лише провладної партії, це стосується всіх політиків України. І підтвердженням тому є понад 25% громадян України, які не вірять жодній політичній силі в Україні. Я, до речі, теж в їхньому числі. І неважливо, яка партія завтра отримає «пальму першості», вона все рівно буде в меншості. Адже всі вони вже неодноразово обманювали народ, особливо ті, хто сьогодні в парламенті: і «помаранчеві», і «донєцкіє», і «комуняки».
Щира їм «дяка» за прикушені язики, побиті колеса і зігнуті амортизатори. Одне добре, на цій гицальці водії гицають так, що сон як рукою знімає.
Анекдот на тему:
Сидять за вечерею Симоненко з сім’єю та тещею, бідкаються на життя. Аж раптом теща зятю й каже: «Ти, любий зятю, переведи всі гроші за кордон, а то прийдуть до влади комуняки, то заберуть в тебе все нажите тобою такою важкою працею. Бач, аж сідниці та язик у тебе від роботи так розпухли.
І.Сухобрус

Чому політики і влада постійно клеють з нас дурнів?

Особисто я впевнений, що це відбувається лише тому, що ми самі дозволяємо їм це з нами робити. Щогодини, щохвилини, щосекунди. І роблять вони з нас дурнів на всіх рівнях.
Візьмемо хоча б вибори. Всім відомо, як вони у нас відбулися: пакет з гречкою в руки і голос за «дарувальника» забезпечено. І розуміємо, що гречку він «відіб’є» з нас же вже через тиждень перебування в кріслі депутата, але ж беремо. І що головне, голосуємо за нього ж. Ми ж взяли «гречку». Ми ж порядні. Надіємось, що і він буде порядним. Розраховуємо на це. А він потім в Конституційний суд України і має рішення – «за обіцянки відповідальності не несе». І знову «Закон» на його стороні. Бо ті хто прийняв таке «рішення», вже стали залежними від того кого ми обрали. І виходить, що ми своїми ж руками (але за його гречку) створили надлюдину, ім’я якої – депутат.
А для того, щоб їх відрізняли від решти громадян України, сьогодні навіть в міліцейських протоколах громадянин України має зазначити, депутат він чи не депутат. І ніби у нас і Закон один для всіх, і ніби немає у нас вибіркового правосуддя (принаймні так проголошують ті, кого ми обрали), але ж смертному за курку 5 років, а «ізбранному» за вбивство – умовно (виключення лише для опозиції до існуючої на той чи інший момент влади). А щоб «рябі» навіть «не рипались» – «нагородили» себе недоторканністю, причепили на свої авто міліцейські мигалки, оточили себе озброєною охороною і … живуть собі як царі.

То чи мають моральне право пропонувати свої кандидатури на майбутніх парламентських виборах нинішні депутати Верховної Ради України, які за роки свого «депутатства» так і не покращили життя громадян України і Канівської громади зокрема ні на йоту?
Напевно на це питання має бути найпростіша відповідь – звісно ж «ні». Тим паче, що жоден з них так ні разу і не відзвітувався перед виборцями. А вже про їхню «тіньову діяльність» я вже і не говорю… І куди тій італійській мафії до наших мафіозі?!
Візьмемо хоча б наших Черкаських народних депутатів, зокрема одіозного Позчесюка. Ця особа в м. Каневі відома багатьом. Саме з його прізвищем пов’язано і «викуп» землі на «старому» автовокзалі (звісно ж, земельна ділянка була оформлена на його родича), це саме він «об’їжджав» з мером землі Канева для «обміну» цієї вокзальної земельної ділянки на рівноцінну, під час проектування «нового» вокзалу. Це саме з його іменем пов’язано всі скандали з перевезеннями пасажирів як до Києва та до Черкас, так і по місту Каневу. Не обійшлося без його «участі» на конкурсах і в інших містах Черкаської області, де аналогічні підприємству ПП «Канівавтотранс» «фірмочки» (які є породженням зла на транспорті), стали переможцями на всіх конкурсах.
Проте я щось нічого не пригадаю пов’язаного з цим «діячем» при будівництві дитячих майданчиків в м. Каневі, відновлення екології, створення робочих місць чи зменшення вартості проїзду в автобусах.
Чи це може проважатий його ідей, ким є ніхто інший як секретар міської ради О.Калніболоцький, підвів «босса», не пропіарив його? Звісно, як слуга, він незамінний. І тут немає нічого дивного. Адже навіть при царях бігали такі-собі «з балабончиками». Їм дозволяють все. Що з нього візьмеш? Він же «з балабончиком».
Отже думайте, шановні канівчани-виборці зараз за кого голосувати, аби знову вони не вважали нас дурнями.

З повагою,
Ваш І. СУХОБРУС

Депутати міської ради – це ідеальні представники власних інтересів. Про канівську громаду у них немає часу думати

Колонка Ігоря Сухобруса
Напевно, головний редактор газети “Час Пік” не випадково визначає теми, які будоражать міську громаду, зокрема і роботу депутатів канівської міської ради та міського голови. Адже від успішної їхньої роботи залежить як розвивається місто,як вирішуються проблеми міста, врешті, як живуть канівчани. Звісно, всі шишки від поганої роботи міської влади сипляться (і в основному справедливо) на міського голову Ніколенка В.В. (сам знав, а може і не знав, на що йшов), але ж є ще й депутати Канівської міської ради, в чиїх руках і зосереджена реальна влада в місті. Щоправда жоден з них не бере на себе відповідальності за те, що коїться з містом.
Я не з одним з них намагався поговорити про проблеми міста. Не одного запитував, що він зробив, щоб у Каневі було менше проблем. Декого мало не в плечі штовхав: візьмися, виріши проблему, у тебе ж немалі права депутата. Проте здебільшого майже всі вони відвертають свої обличчя від фотооб’єктивів, та хіба лише від фотооб’єктивів… Їм соромно людям у вічі дивитися. Бо не про людей вони думають, а про особисті шкурні інтереси. Старі депутати також себе не забували, але ж все робили не так відверто і цинічно. Цим закони моралі до одного місця… Тому і фотографуються вони лише з потилиці, і підписуються виключно «містер Ікс» (хоча вуха їх таки видають). Прикро і за громаду: мовчать люди, якимись мурашиними клопотами переймаються. А шкода. Громада – сила.
Цікаво і те, що в інтерв’ю пресі вони намагаються показати себе великими політиками, великими стратегами і супер-господарями, хоча насправді більшість з них – відверті нахаби, абсолютно безграмотні і зачасту злочинці, які прикриваються депутатською недоторканістю.
А про те, що б в газеті, по телебаченню чи в Інтернеті розповісти про свою реальну депутатську роботу і мови не може бути. Наша депутатська більшість (до якої, до речі, входять і так звані «опозиціонери») взагалі приймали рішення, щоб заборонити мені проводити телезйомку роботи депутатів, навіть, на сесії міської ради. Вони дружно голосують за те, щоб не дати простим громадянам виступити на сесії. Бояться, що люди відверто скажуть те, що про них думають. А дехто скаже і про кримінальні справи декого з них. Про таких люди кажуть: – за ними вже давно тюрма плаче, а вони сидять в депутатських кріслах та ще і керують громадою. Подивіться на їхнє реальне життя, їхню поведінку і їхнє ставлення до простих людей. Особисто я більшість з них до свиней не допустив би, не то що до роботи з людьми. І це у них від каденції до каденції. Скажете, назви конкретні факти, які погіршили життя канівської громади. Будь-ласка: будівництво заправки на стадіоні «Магніт» і на стадіоні «Колос» – хто дозволив? Депутати міської ради. Харчування «втридорога» дітей в міських школах хто дозволив? Депутати. Врешті, представники якраз депутатського корпусу, не моргнувши оком, роблять великий бізнес на харчуванні дітей. Як факіри навчилися з великою користю для власної кишені використовувати кроваві чорнобильські кошти, які виділяються якраз для харчування наших вражених Чорнобилем дітей. За запровадження «комендантської години» в міських автобусах для пільговиків хто голосував? – Депутати Канівської міської ради. Незаконну приватизацію квартир хто підтримав? – Знову депутати. Деребан міської землі де підтримано? – Депутатами на сесії міської ради. І цей ряд можна довго продовжувати..
Не можу не згадати принагідно і таке. Депутат міської ради Калніболоцький О.А. привітав мене з днем народження. Я вважаю це відвертим кощунством, черговим проявом лицемірства і насмішкою цього пана з депутатської гори. Звісно ж, я не приймаю це поздоровлення від людини, яку я не поважаю за його вульгарність, безграмотність і нахабну поведінку, який будучи сьогодні державним службовцем, так і залишився одним з фактичних керівників ПП «Канівавтотранс», лобіюючи інтереси цього підприємства, навіть, в кабінеті губернатора. У нього, навіть, робочий день починається з прохідної ПП «Канівавтотранс».
На завершення хочу звернутись до громади міста – уважно спостерігайте за роботою і поведінкою тих, хто має представляти саме Ваші інтереси. Аналізуйте їхню діяльність, а якщо їхні дії не відповідають нормам прийнятим в демократичному, цивілізованому суспільстві – гоніть їх в шию. А якщо пручаються – витягуйте їх із залу за ноги. Вони мають знати, кому повинні слугувати і чиї інтереси мають відстоювати. І ми з Вами їм це нагадаємо. І буде це вже дуже скоро. Пора вже у міській раді Канева навести порядок!
Ваш
Ігор Сухобрус

Депутати-торгаші планують створити з міста «Шанхай-базар»

Ще не відшуміли хвилі людських балачок щодо «захвату» (іншого слова я підібрати не можу) депутатами останнього вільного шматка землі на березі водойми під свої дачі, так звані «Дніпровські сади» (про них я зазначу нижче), за участю Маланчева, Калніболоцького …, як знову надвигається «буря», але тепер вже на канівському ринку, і знову за участі тих же депутатів, але вже під проводом сімейної пари депутатів Болсунових.
Як з’ясувалося, ряд депутатів-торгашів пролобіювали будівництво на «островку» (перед ринком) цілого «Китай-міста» на 100 місць. Причому ці «лобісти» не лише придумали як обійти Закон щодо виділення їм земельних ділянок під справжні магазини, а і додумалися розмістити їх на тих місцях, де роками продавали свою сільськогосподарську продукцію прості селяни.
І так все по порядку. Почну з витоків. Звісно ж, з давніх-давен базар – це в першу чергу можливість селянину чи дачнику продати свою огородину, шмат сала чи глечик молока зі сметаною. Але з приходом українського (особливого) капіталізму, професійні торгаші витіснили бабок з клунками в проходи між рядами, в яких розмістились справжні продуктові та промислові магазини і наш, колись колгоспний ринок, волею депутатів перетворився в справжній торговий центр з продажу промислових товарів, а продавців зерна з овочами та фруктами, витіснили на «островок» перед базаром. Потім колишній директор ринку «смикнув», що можна трохи грошей «збить» з цих підприємців і практично силком змусив їх погодитись на будівництво павільйону на цьому «островку», що обійшлося кожному з власників до 5 000 $ США.
Звісно ж, на мої протести і обґрунтування відсутності дизайну та знищення ландшафтної привабливості площі ні міське, ні базарне керівництво уваги не звертало. Більше того, будували як і думали – безмозгло. Ні тобі проекту, ні тобі погоджень, ні тобі норм. За архітектуру цієї «споруди» я вже мовчу – тут «шнобелівська премія» архітектору міста гарантована.
І все ніби «прокотило». Але ця «ідея» сподобалась новим «хозяєвам» міста, тим хто сьогодні має реальну владу в місті. Прикинули вони: «якщо можна тим, то чому не можна нам? А так як ми кращі, то ми й підемо далі». На тому й порішили – самі-собі (або ж через своїх) прийняли рішення на виконкомі, замовили і зробили проект, такі ж «свої» їм це погодили і … 20 квітня загнали харківську бригаду (бо канівські майстри не погодились зносити людські палатки), намагаючись «водрузіть» свої магазини на людських місцях. Як би там не було, але дякуючи місцевим, рейдерського захвату частини ринкової площі рядом Канівських депутатів (Маланчевими на чолі з депутатом Болсуновим) не відбулось.
Зрозумівши, що охорона міцна, обурені депутат Болсунов під керівництвом своєї дружини депутатші Болсунової (вона ж і зам. Ніколенка з економічних питань!!!) в супроводі депутатів Маланчевих, двинулись на штурм кабінету міського голови.
Яке ж було їхнє здивування, коли вони побачили там ще й мене з відеокамерою. Юрист М. Бовшик, так взагалі згадав як моє по батькові і навіть намагався консультуватись щодо законності їхніх дій.
Але як не ховається вовк під овечою шкірою, його зуби завжди з неї стирчать. Передати, що відбувалось в кабінеті Ніколенка неможливо. Гірше «базарних баб». І було чого. Відповідно до розробленого проекту, на цьому «островку» було вирішено розмістити з десяток рядів торгових павільйонів, залишивши «вільними» поперек «островку» лише аварійний проїзд шириною 15 метрів (на якому, до слова, і пропонують розміститись тим, хто не зможе заплатити за «кіоск»). Але, як з’ясувалося, справжній інтерес до цього «будівництва» лише у одного депутата-Болсунова і його дружини-чиновника, бо саме він уклав договір з базаркомом на 6 кіосків одразу, об’єднавши їх в один магазин. Правда, «губа не дура»? Ніяких тобі аукціонів на земельну ділянку під магазин, ніяких тобі викупів землі. Навіть орендної плати за землю, яку платять інші підприємці, не треба платити – тільки ринковий збір. Та й затрат на будівництво магазину в центрі торгівлі міста ніяких – 10 метрів профілю, 4 кутники і вся архітектура. За один місяць – раз і повернув затрати. А ви, не депутати, стійте в черзі на аукціонах, вибивайте мільйонні кредити і будуйте свої «Євразії», «відбиваючи» свої затрати десятиліттями. От мудро! Не даремно його жінка завідує всією економікою міста. Що правда, чи на інтереси міста вона працює? Це ще велике питання.
Доречі, зі слів керівництва того ж таки ринку, навіть на діючому ринку повно вільних місць, не говорячи вже про те, що з 109 плануємих на «островку» «точок», лише 10 чоловік виявили бажання будувати. Решта підписали договори «прозапас». Вірніше побудує лише Болсунов, а інші поки-що не квапляться. Хіба що пізніше почнуть «доліплювати» кожен на свій лад, потім можна буде порозвішувати там для краси паперові кульки і буде у нас клаптик Китаю в центрі міста, з його невід’ємними складовими – сміттям, брудом та послідом. І радуватиме воно хіба що депутата Болсунова і його дружину – заступника міського голови з економічних питань, адже з цього виграє лише економіка їхньої сім’ї.
Доречі, Ніколенко в присутності всіх депутатів, які знаходились в його кабінеті, заявив, що губернатор вимагав навести порядок на ринку і те, що губернатор проти побудови там «генделів», на що ряд присутніх «торгашів-олігархів» (з тої ж правлячої партії) заявила – а що нам губернатор, його вимоги незаконні, – при цьому забуваючи, що саме їхні дії і проекти далекі від норм. А відтак, саме їхні дії провокують на банкрутство канівського ринку.

PS. Цікаво ще й те, що сьогодні над ринком «завис» штраф в декілька мільйонів гривень, саме за незаконне будівництво того першого «Крейсера». І якщо «хтось» захоче, то наш ринок може «нараз» стати чиєюсь власністю, адже такий штраф наш ринок «не витягне».
Ігор СУХОБРУС

Сценарій фільму: «Як канівські депутати собі землю наділяли»

Останнім часом мене багато запитують, чому я не друкуюсь в газетах, чому мовчу, чому не обурююсь на ті події, які відбуваються в місті. Певно люди вже звикли до того, щоб прочитати в газетах про те, чим самі не задоволені. Проте самим про це висловитись вголос нікому не хочеться. Хіба що на кухні з сусідом пофілософствувати … ну максимум в автобусі, і то лише тоді, коли кондуктор чи водій нагрублять.
І коли це спостерігаєш, складається враження, що всіх все влаштовує. А якщо народ влаштовує, то ті одинаки, які все ж таки обурюються діями влади, виглядають, м’яко кажучи, диваками.
От і виходить: народ мовчить, «диваки» мовчать, реальної опозиції в канівській владі серед депутатів немає, а провладна більшість депутатів таке чудить, що на голову не надінеш. Які не візьмеш питання, вирішені депутатами, так і дивишся – то свату, то брату, то собі коханому.
Як тут не згадати слова Великого Аркадія Райкіна: «Дурють нашого брата, ох і дурють». І не просто «дурють», а не гнушаються навіть відвертим порушенням законів при «протягуванні» «своїх» питань.
А щоб було зрозуміло канівській громаді чого це варто, переведу це в гроші:
05.04.2012р. всіма депутатами Канівської міської ради, які знаходились в сесійній залі (а це близько 42 осіб, за винятком депутата Скорини, Коржова та Сандиги), було проголосовано рішення про виділення 4 особам (засновникам кооперативу «Дніпровські сади» (які звісно ж лише виконавці волі деяких депутатів Канівської міської ради)) 6,5 га канівських земель біля дренажного каналу (відразу за дрібно гуртовою базою), комерційна вартість яких складає близько 1млн. 500 тис. гривень!!!
Проте не менш цікава історія, як саме вдалася ця «оборутка» секретарю Канівської міської ради О.Калніболоцькому та голові земельної депутатської комісії Є.Маланчеву, якою вони міцно тримають за одне місце практично кожного міського депутата, адже тепер всі вони причетні до скоєного грубого порушення Закону.
А події відбувались так: ще будучи депутатами попереднього скликання Калніболоцький і Ко намагались урвать для себе земельки. Спочатку ці «громадські діячі» поклали око на шмат землі біля туристичної бази «Канів». проте їхні плани зламав Ющенко, розмістивши там парк скульптур, потім на Маяковського, а от зараз реалізували свою «ідею фікс» біля останнього вільного місця на березі водоймища. Ви тільки згадайте, раніше кожен мешканець міста міг виїхати «на воду» будь-де, а сьогодні немає жодного місця, куди б можна було виїхати на берег. Всі береги вже приватні. І не кого-небудь, а депутатів та наближених до них.
Однак Калніболоцький (який лише в 2010р. отримав диплом про закінчення середньої школи) якимось чудом зрозумів, що тільки «стихаря» і лише тільки «зацікавивши» кожного депутата шматком землі, зможе «протягнути» це питання на сесії міської ради. Але, як грім серед ясного неба, Ніколенко відмовився виносити це питання на голосування, вмотивовуючи своє рішення тим, що воно не підписане ні юристом Канівської міської ради, ні профільним заступником міського голови Ренькасом, що є грубим порушенням регламенту (Закону). І тоді ці «діячі» пішли на хитрість: оголосили перерву, відвели Ніколенка «в сторону», «пошептали» йому і вернулися в сесійну залу. Щоправда вже без Ніколенка. А прибравши останній «бар’єр», Калніболоцький заявив, що тепер він виконуючий обов’язки міського голови і ставить на голосування це питання. Без обговорення, незважаючи на попередження депутата Сандиги про порушення регламенту (Закону), не давши виступити нікому з мешканців м.Канева (мені так взагалі шляхом голосування заборонили виступати по цьому питанню) проголосували за наділення собі коханим земельки для будівництва маєтків.
От вам і відкритість влади, робота депутатів на громаду, клопоти про наповнення міського бюджету, думи про розвиток міста.
Причому їхнім основним «тезисом» звучало: «Нехай краще нашим, ніж комусь з киян. Проте (забуваючи сказати «нам») і не враховуючи, що з киян можна було б взяти великі гроші. Хоча вже ходять по місту чутки, що ті ділянки вже продаються по 700 доларів за сотку.
А ви, шановні канівчани, кажете, що вас все влаштовує. То може й так … може це я щось перебільшую.
Вагомим «аргументом» для Калніболоцького з Маланчевими є наявність у мене земельного пая. Але я отримав його чесно і використовую за призначенням – вирощую сільгосппродукцію. А коли було постало питання щодо пошуку місця для будівництва нового кладовища, я на сесії Канівської міської ради пропонував її безкоштовно, якби лишень не будували його навпроти існуючого, щоб не робити в’їзд в наше і так депресивне місто, через кладовище. Проте депутати відмовились, адже це Сухобрус пропонував.
Тепер на тій земельній ділянці ми плануємо відродити козацьке селище, розробили проект, надали його на розгляд губернатору Черкаської області, який 06.04.2012р. на гуманітарній раді у Президента України озвучив план розвитку Канівщини, в т.ч. і наші пропозиції.

«Курка Ряба» забирає у нас навіть воду, а взамін залишає лише бруд і заражену екологію, проте курячі лапи в наших магазинах дефіцит.
Напевно така вже наша доля, що з споконвіку всі «Канівські начальники» та мери «залетні». Жодного нашого, канівського. То Звенигородський, то Катеринопільський, то Донецький, то Миронівський. І ні до кого не підступись. Всі напищені та задиракуваті. А як і потрапиш на прийом, то все одно без толку.
А був би місцевий, то прийшов би хтось до батька-матері та й розповів, якого отприска виховали. А так … свисти собі в поле …
Так от і в цій ситуації. Вже два місяці ходжу по магазинах в пошуках звичайних «курячих лап», а у продавців відповідь одна – в продаж не поступають, їх всі відправляють на експорт. Сміх та й годі. Чи то вже ті європейці так голодують, що їм українських курячих лап не вистачає, чи то на «Рябі» вже глузують з нас, мов вам вистачить і курячих (вибачаюсь) посліду та смороду, чи й справді це такий супердефіцитний продукт? Але якби там не було, а канівчанам, зокрема власникам собак, сьогодні їх годувати нічим.
От і вирішив я наочно продемонструвати власникам «Курки Ряби», що таке голодні пси – взяти і провести акцію біля контори «Нашої Ряби» разом з нашими вихованцями, може хоч їх почують.
Так що шановний (директор) вважайте цю статтю гумором, вважайте глупістю, але якщо курячих лап в наших магазинах в найближчий час не з’явиться, то доведеться догавкуватись їх появи біля ваших вікон.
І.Сухобрус

А судді хто…

Раніше прості люди якось і не звертали уваги на те, що існує суд. Є собі та і є. А кого судять, то ті обов’язково злочинці. Проте, останнім часом суд увійшов у вжиток кожної української сім’ї і  рішення суду зачасту впливає на долі мільйонів українців відразу. Так, за рішеннями судів проводяться треті, четверті тури голосувань на виборах Президента України; рішеннями суддів тлумачаться статті Конституції України, які повністю перевертають розуміння Основного Закону; за рішеннями судів люди безневинно сидять за гратами роками, і навіть коли доводять їх невинуватість, судді, які прийняли незаконне рішення, не квапляться дати людям волю, не говорячи вже за компенсацію завданої їм шкоди. Ну а за «Зваричів» і 80% суддів йому подібних, я вже і не говорю…

І все це відбувається за однієї умови – притягнути до відповідальності суддю за незаконно прийняте нею чи ним рішення неможливо. Не передбачено законом.

Раніше прокуратура здійснювала нагляд за рішеннями судів і могла їх опротестувати, зараз – ні.

Раніше громади обирали суддів, таким чином громади контролювали їхні дії, зараз – ні. Суддів обирає Верховна Рада України, тим самим контролює їх і робить їх «кишеньковими».

Раніше судді періодично проходили переатестацію, зараз процедура інша: перше призначення на 5 років, а потім Верховна Рада України надає їм статус «довічного». І все. Роби що хочеш, суди як хочеш, «сади» на скільки хочеш і за це  анічогісінько не буде. Адже приймають вони рішення «за внутрішнім переконанням»… і тут все залежить від того хто, як і «чим» переконав.

А хто як не я, пройшовший сотні судових засідань, знає цю проблему зсередини. У мене десятки  рішень судів, які просто шокують уявлення нормальної людини.

Ось вам лише декілька прикладів:

2002 рік. Конкурс по перевезенню пасажирів в м.Каневі. Нас як завжди «прокотили». Ми – в суд. Наші вимоги – визнати за нами маршрут №1. Рішення суду – передати нам всі маршрути !!! навіть ті, на яких ми не приймали участі в конкурсі. Абсурд!

Інший випадок, ще «цікавіший». Ми купуємо приміщення. Оформляємо всі документи. Користуємось ним 2-3 роки … Корсунський депутат «кладе око» на це приміщення і подає позов про визнання права власності цього приміщення за ним, надавши в суд лише підроблений договір купівлі-продажу. Експертиза дає офіційний висновок – договір наданий нашими опонентами – підроблений. Рішення судді нас просто шокувало – право власності за корсунським «ділком». І лише на підставі «внутрішнього переконання» судді. Щоправда Апеляційний суд  це «рішення» відмінив. Але скільки часу і нервів було потрачено. Проте, всі ці рішення «чужих» суддів.

Я ж сьогодні хочу поділитись своїми враженнями про наш, канівський суд, і про наших, «рідних» суддів. Вірніше про одну з них, суддю Канівського міськрайонного суду Бурлаку О.В., яка є «новою хвилею» суддів сучасної України. Здавалося б, молода суддя, перспективна, забезпечена державою квартирою. Працюй собі чесно, справедливо вирішуй долі людські і буде тобі повага і шана …

Але мантія так сильно «вросла» в її білизну, що ні закон, ні мораль їй вже і не указ.

Судіть самі:

І. Розглядає суддя Б. справу по пільговим перевезенням. Прокуратура визнає рішення щодо обмеження в перевезенні пільгової категорії пасажирів протиправним. Тоді як Суддя Б. визнає рішення прокуратури незаконним, що на-руку підприємству ПП «Канівавтотранс» і одному з депутатів Верховної Ради України сім’я якого є співзасновником ПП «Канівавтотранс».

ІІ. Розглядає суддя Б. справу по визначенню незаконним проведення конкурсу по маршруту №1. Прокуратура визнає, що проведення конкурсу відбулось з грубим  порушенням Закону. Суддя Б. залишає справу без розгляду, що знову на-руку ПП «Канівавтотранс» і тому ж таки депутату Верховної Ради України, а також голові «конкурсного комітету» М.Кулєшову, якому суддя Б. є родичкою.

ІІІ. Розглядає суддя Б. справу по визначенню незаконним проведення конкурсу по маршруту №5. Прокуратура визнає, що проведення конкурсу відбулось з грубим  порушенням Закону. Суддя Б. знову залишає справу без розгляду, що знову на-руку ПП «Канівавтотранс» і знову тому ж таки депутату Верховної Ради України, і знову ж таки тому голові «конкурсного комітету».

ІV. Розглядає суддя Б. справу про визнання «Дублікату Свідоцтва на право власності», до якого начальник Канівського БТІ Цибулько незаконно внесла чуже майно, недійсним. Прокуратура визнає дії начальника Канівського БТІ незаконним, порушує відносно неї кримінальну справу. Суддя Б. залишає справу без розгляду, що тепер на руку начальнику Канівського БТІ і ще одному з депутатів Верховної Ради України.

Що це, збіг обставин? Випадок? Чи може холодний розрахунок?

Справа в тім, що саме депутати Верховної Ради України в найближчий час  будуть розглядати питання про закріплення за суддею Б. статусу «довічний суддя». Принаймні, декілька «голосів» у неї в резерві вже є. А те що громада страждає від її «рішень», так це її не турбує. Мантія довіку – оце головне.

                Отже тут є над чим задуматись і вирішити: чи потрібні нашій Україні такі судді Б. і чи не пора повернутись до вибору суддів громадою, яка точно знає хто-є-хто. Особисто ж я розпочинаю збір підписів під Зверненням до Голови Верховної Ради України та до депутатів Верховної Ради України проти присвоєння судді Б. звання «довічний суддя».

 

Без коментарів

           

         Витяг з Подання про усунення порушень чинного законодавства від 01.02.2012р. Канівського міжрайонного прокурора  Канівському міському голові

«…в порушення ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт»… виконавчим комітетом Канівської міської ради прийнято рішення №371 від 21.09.10р. …»

«… 05.10.10р. Канівським міжрайонним прокурором на вищезазначене рішення принесено протест…»

«… 17.10.10р. … при проведенні перевірки конкурсним комітетом допущено грубі порушення п.27 та п.40… (Постанови КМУ) №1081…»

«…в подальшому організатором конкурсу в особі виконавчого комітету Канівської міської ради було затверджено неправомірний персональний склад конкурсного комітету… до складу конкурсного комітету в порушення п.23 (Постанови КМУ) №1081… включено Грищенка О.М. …, Бовшика М.Ю., який представляє інтереси ПП «Канівавтотранс» в судах різних інстанцій, що є неприпустимим…»

«…Виконавчим комітетом Канівської міської ради не забезпечується вимоги чинного законодавства при прийнятті рішень з питань транспортного обслуговування осіб, які мають пільги…»

«…Виконавчим комітетом Канівської міської ради 29.08.11р. затверджено незаконне рішення конкурсного комітету, яким недопущено СП ТОВ «М+М» до участі в конкурсі… на маршрутах …  №5…»

«…Виконавчим комітетом Канівської міської ради не забезпечуються безумовне виконання закону України «Про звернення громадян»…»

«… Систематичні порушення чинного транспортного законодавства, вчинені посадовими особами виконавчого комітету Канівської міської ради, призвели до грубого порушення прав пасажирів м.Канева, зокрема їх пільгової категорії та породили напругу між перевізниками міста…»